Людина, яка приховує правду, не завжди плутається у власній історії або помітно нервує. Колишній спеціальний агент ФБР Джек Шафер назвав п’ять поширених фраз, за допомогою яких співрозмовник може ухилятися від прямої відповіді, переводити увагу на іншу тему або вигравати час.
Про це пише YourTango .
Джек Шафер багато років проводив допити підозрюваних і займався поведінковим аналізом. За його спостереженнями, іноді варто звертати увагу не лише на зміст відповіді, а й на те, як саме людина формулює свої слова.
Водночас жодна окрема фраза не доводить, що співрозмовник бреше. Людина може так висловлюватися через хвилювання, невпевненість, погану пам’ять або інші обставини. Тому значення мають контекст розмови та поведінка людини загалом.
«Ось приблизно і все». На думку Шафера, насторожити може слово «приблизно». Воно залишає можливість того, що співрозмовник розповів не всі подробиці події.
Ексагент ФБР вважає, що людина, яка завершила розповідь і не має чого додати, найімовірніше, скаже просто «Ось і все». Однак використання слова «приблизно» саме по собі не означає навмисного приховування інформації.
«Ти не можеш цього довести». Така відповідь переводить розмову з питання про саму подію на наявність доказів.
Замість того щоб прямо підтвердити або заперечити певний вчинок, співрозмовник починає обговорювати, чи можна його довести. За припущенням Шафера, так може відповідати людина, яка не знає, які саме докази має інша сторона.
При цьому відсутність прямого заперечення не є доказом провини. Важливо враховувати, за яких обставин прозвучала фраза і що саме передувало такій відповіді.
«Навіщо б я це робив?» Ще одним можливим сигналом ухиляння від відповіді Шафер називає зустрічне запитання.
Коли людину запитують, чи вчинила вона щось, замість прямого «Я цього не робив» вона може почати обговорювати можливі мотиви. На думку колишнього агента, така реакція іноді дозволяє виграти кілька секунд, щоб продумати подальшу відповідь.
Однак зустрічне запитання може бути й щирою реакцією на несподіване або образливе звинувачення. Саме тому оцінювати правдивість слів лише за цією фразою не варто.
«Ти мене звинувачуєш?» У цьому випадку увага може переміститися з обставин події на поведінку людини, яка ставить запитання.
Співрозмовник, якому адресували цю фразу, може почати пояснювати свої наміри або виправдовуватися. Шафер припускає, що людина, яка приховує інформацію, іноді використовує таку реакцію, щоб відкласти відповідь і продумати власну версію подій.
Водночас людина, яку безпідставно підозрюють, також може обуритися й попросити пояснити, чи справді їй висувають звинувачення.
«Я не пам’ятаю, щоб робив цього». П’ятою фразою, на яку звертає увагу Шафер, є відповідь із посиланням на відсутність спогадів про конкретну дію.
На думку експерта, людина, яка приховує інформацію, може наполягати на тому, що не пам’ятає певної події, замість того щоб прямо відповідати на запитання.
Шафер вважає, що співрозмовник, який намагається щиро відновити події в пам’яті, може відповідати інакше — наприклад, сказати «Я не знаю» та спробувати пригадати обставини. Водночас реальні прогалини в пам’яті також можуть бути причиною того, що людина не здатна впевнено підтвердити або заперечити певний вчинок.