Народні депутати пропонують обмежити розмір судового збору для громадян при поданні апеляційних та касаційних скарг задля справедливого балансу між наповненням бюджету для фінансування діяльності судової системи та реалізацією права на доступ до правосуддя. Про це пише “Судово-юридична газета“.
У Верховній Раді зареєстровано законопроект 13192 щодо вдосконалення порядку розподілу судових витрат та судового збору, ініціаторами якого виступили народні депутати Максим Дирдін, Іван Калаур, Роман Бабій та інші. Законопроектом пропонуються зміни до Кодексу адміністративного судочинства, Господарського і Цивільного процесуальних кодексів, а також Закону «Про судовий збір».
Зокрема у Цивільному процесуальному кодексі автори пропонують встановити, що суд, враховуючи майновий стан особи, звільняє від сплати судового збору, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру доходу такої особи за попередній календарний рік. При визначенні майнового стану особи суд може врахувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого або рухомого майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Крім того, законопроектом передбачається визначення такого розміру судового збору за подання касаційної та апеляційної скарги фізичною особою, що відповідає принципу домірності, враховуючи її майновий і фінансовий стан, та не обмежує доступ до суду.
А саме, пропонується встановити граничні розміри судового збору для фізичних осіб:
- за подання апеляційної скарги – не більше 7 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а у справах соціального характеру (захист трудових, сімейних, житлових прав тощо) – не більше 3 прожиткових мінімумів.
- за подання касаційної скарги до Верховного Суду відповідні межі становитимуть 10 прожиткових мінімумів і 5 прожиткових мінімумів у соціальних, трудових, житлових, сімейних справах, відшкодування шкоди здоров’ю.
Тобто, пропонується, щоб громадяни за подання скарги до Верховного Суду сплачували не більше 30 280 грн.
Для юридичних осіб ситуація не зміниться.
Депутати зазначають, чинна процедура розподілу судових витрат у цивільному, господарському та адміністративному судочинстві потребує удосконалення.
Конституційний Суд України Рішенням № 2-р(ІІ)/2025 від 20 січня 2025 року визнав неконституційним окремий припис підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674–VI зі змінами, що передбачав ставку судового збору за подання касаційної скарги фізичною особою в розмірі 200% ставки, встановленої для позовної заяви майнового характеру.
КСУ у своєму рішенні звертає увагу на те, що встановлення такого розміру судового збору без урахування фінансової спроможності особи обмежує її право на доступ до правосуддя, гарантоване Конституцією України.
У зв’язку з цим законопроектом передбачається внесення змін до Закону «Про судовий збір» та процесуального законодавства України з метою удосконалення підходів до визначення розміру судового збору. Зокрема, пропонується законодавчо закріпити таку ставку судового збору, яка б забезпечила справедливий баланс між публічним інтересом – наповненням бюджету для фінансування діяльності судової системи, та приватним інтересом особи, що полягає в реалізації права на доступ до правосуддя через сплату судового збору в домірному розмірі, та такому, що суттєво не обтяжує особу, особливо в справах, де сторони перебувають у вразливому економічному становищі або потребують особливого захисту.
Крім того, законопроектом уточнені підстави для звільнення, зменшення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи, що дозволить судам застосовувати більш гнучкий та справедливий підхід у вирішенні питань щодо судового збору, що, у свою чергу, сприятиме реальному забезпеченню права кожного на судовий захист.
Крім того, діючими кодексами передбачено, що у разі неможливості подання доказів судових витрат до моменту завершення розгляду справи, суд вирішує це питання додатковим рішенням, у тому ж порядку, що й основне рішення – тобто за участю сторін у судовому засіданні. На практиці це призводить до надмірного використання судових ресурсів, ускладнення процесу, затягування строків розгляду справ, а також до нових витрат сторін.
Законопроект спрямований на усунення цього бар’єру, шляхом запровадження норми, відповідно до якої у разі, якщо додатковим судовим рішенням вирішується лише питання про судові витрати, таке рішення може ухвалюватися у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи, якщо суд не вважає за необхідне призначення відповідного судового засідання.