Під пустельною поверхнею Марса може ховатися цілий “океан” води, запечатаний у пористу породу. При цьому зберігатись вона може там у рідкому вигляді.
Про це йдеться в дослідженні, нещодавно оприлюдненому в National Science Review. Докладніше суть документа розкрили його автори у статті для The Conversation.
Марс далеко не завжди був таким, яким ми знаємо його сьогодні. У період приблизно з 4,1 по 3 мільярди років тому на його поверхні текли річки, які впадали в озера і моря. Однак усе почало змінюватися в міру ослаблення магнітного поля: частина води випарувалася, частина замерзла і зібралася на полюсах у вигляді льоду, а ще частина просто зникла кудись і до цього часу були лише припущення про те, чому її не стало.
При цьому, згідно з розрахунками, обсягів цієї “зниклої” води мало б вистачити, щоб покрити Марс океаном, глибиною не менше 700 метрів. Явно не мало.
Апарат InSight, який там знаходиться з 2018 року, у 2021 році зафіксував наслідки ударів двох метеоритів, а ще через рік – маротрусу. Під час подібних подій через всю планету поширюються хвилі, які мають властивість рухатися з різною швидкістю крізь породи різної густини. Вимірювання швидкості цієї хвилі дозволяє зрозуміти, через що проходить хвиля.
Дані InSight після розшифровки показали, що на глибині від 5,4 до 8 кілометрів ці хвилі рухалися з аномально низькою швидкістю, що могло свідчити, що в цьому шарі є пориста порода, насичена рідкою водою. При цьому температурний аналіз показує, що на цій глибині температура зберігається на рівні вище точки замерзання води, а тиску там недостатньо, щоб вона перейшла у надкритичну фазу (щось середнє між рідиною та газом).
Це перше сейсмічне підтвердження наявності рідкої води на Марсі на неглибоких шарах. Вчені поки що не можуть сказати, чи можуть там жити позаземні мікроорганізми, проте припускають, що вода може в майбутньому знадобитися земним колонізаторам.
“Майбутні марсоходи або бури можуть якось проникнути в ці резервуари, аналізуючи їхню хімію на предмет слідів життя. Ці водні зони також вимагають захисту від земних мікробів, оскільки вони можуть містити одвічну марсіанську біологію”, — пишуть вони.