Медсестра О’Браєн, яка понад 20 років працює доулою в онкологічному відділенні, розповіла про життєві мудрості, якими з нею поділилися її підопічні наприкінці шляху.
Фахівець навіть випустила книгу, де написала про “моменти духовного осяяння” своїх пацієнтів, які можуть навчити живих чогось, пише Fortune. Медсестра розповіла, що, помираючи, її пацієнти “починали говорити про одне й те саме” і ці розмови не були про гроші або становище в суспільстві. Вони говорили про те, “чого навчилися, про що шкодували, чого не зробили і чого боялися зробити”.
О’Браєн докладно розповідає про три важливі жалі, які були в її пацієнтів наприкінці життя, і про те, як вони на неї вплинули.
Я не жив/а своєю метою
Наприкінці життя багато людей діляться тим, чого вони не зробили, але знали, що завжди хотіли зробити, сказала О’Браєн. Вона зазначила, що коли ми вважаємо свій час обмеженим, то менше боїмося діяти, наприклад, здійснювати бодай маленькі кроки в напрямку того, що хотілося б зробити.
Я не дозволяв/а собі любити, я не любив/а інших безумовно
Багато людей наприкінці життя шкодують, що не дозволяли собі любити й дарувати любов. А ще часто кажуть, що не змогли пробачити когось або себе.
Однак, як зазначила медсестра, важливо проявляти до себе поблажливість і звільнитися від почуття провини.
“Якщо ми тримаємося за гнів чи образу або думаємо, що щось, через що ми пройшли, визначатиме все наше життя, що залишилося, то прощення – це інструмент трансформації”, – сказала вона.
Опрацювання емоційних проблем і труднощів у стосунках протягом усього життя може допомогти людям не наповнити свою старість жалем.
Я не цінував/а сьогодення
Люди на смертному одрі усвідомлюють, що життя закінчується. Дослідники вивчили це усвідомлення і послалися на нього в науці усвідомленості та благоговіння, яка вказує, що оцінка теперішнього моменту й усвідомлення нашого оточення може заспокоїти розум і тіло.
“Це не упущення моментів, які є в кожному окремому дні, моментів радості та вдячності… спів птахів на вулиці, прогулянка в парку або можливість перебувати в цьому неймовірному місті”, – навела приклад О’Браєн.
Ця цікавість і присутність можуть допомогти людям жити автентично і спиратися на досвід, який викликає радість.