У новому дослідженні вчені вперше в історії записали звуки акул, помітивши, що вони видають їх, коли тварин чіпали в морській лабораторії. Тривалий час вважалося, що акули німі, оскільки вони потребують скритності під час полювання, але тепер вперше було помічено, що вони зовсім не мовчазні.
Про це пише Live Science.
Нові записи вчених показують, що рифові акули (Mustelus lenticulatus) — невеликі донні акули, що мешкають у Новій Зеландії — видають виразні клацання, коли вчені торкаються їх під водою. Ці звуки були послідовними і повторювалися у кількох особин, а також, як вважають вчені, потенційно були пов’язані з реакціями лиха і захисту.
За словами провідного автора дослідження Каролін Нідер з Океанографічного інституту Вудс-Хоул, записи, отримані під час спостережень, являють собою перший відомий науці випадок активного звуковидобування акули. У акул сенсорні системи більш досконалі, ніж слух, наприклад, електрорецептори, нюх і спосіб пересування у воді. Однак тепер учені вважають, що початкове уявлення про те, що звук зовсім не важливий для акул, насправді неправильне.
Під час дослідження 10 молодих рифтових акул були помічені такими, що видають звуки випадково під час поведінкових експериментів у Морській лабораторії Лі Оклендського університету. Коли дослідники ненадовго торкалися акул під водою, всі 10 акул видавали чутні клацання.
За словами Нідер, клацання були неймовірно частими під час перших маніпуляцій, проте припинилися в міру того, як експерименти тривали. Передбачається, що акули припинили видавати звуки, оскільки, ймовірно, перестали боятися за своє життя. У результаті вчені дійшли висновку, що гучні клацання можуть служити фактором, здатним відвабити від молодих акул, щоб вони могли втекти від хижаків.
Зазначимо, що раніше більшість акул вважали мовчазними, оскільки в них відсутні плавальні міхури — наповнені повітрям мішечки, які риби використовують для того, щоб видавати звуки. МікроКТ-сканування і 3D-реконструкції акул-рифів також не виявили жодних очевидних органів або структур, що видають звуки. Автори дослідження припустили, що рифові акули, ймовірно, можуть видавати звуки за допомогою зубів.
Відомо, що у цього виду акул широкі, тупі зуби, розташовані в щільно упакованих пластинчастих утвореннях, які ідеально підходять для подрібнення здобичі з твердим панциром, наприклад, крабів. Дослідники заявили, що ця “тротуарна зубна система” може також виконувати другу функцію — виробляти звук, коли щелепи зачиняються.
Однак, за словами Нідер, без спостереження за щелепами акул під час виробництва клацання механізм залишається можливим. Відомо, що кожне клацання тривало близько 48 мілісекунд, а їхня гучність часом перевищувала 155 децибелів, що можна порівняти з пострілом із дробовика.
Спостереження також показують, що близько чверті клацань були поодинокими, а решта — короткими подвійними клацаннями. Вчені помітили, що близько 70% цих клацань супроводжувалися спокійними розгойдувальними рухами тіла, але деякі відбувалися взагалі без видимого руху.
Чи є клацання випадковим побічним продуктом поводження з ним або цілеспрямованою поведінкою, залишається невідомим. Автори дослідження сподіваються, що подальші дослідження, ймовірно, допоможуть пролити світло на цю таємницю.