Космос – це майже ідеальний вакуум, а отже, там немає повітря, яке переносило б запахи так, як ми звикли на Землі. І все ж астронавти повідомляли про різні запахи після повернення з виходу у відкритий космос. Як це можливо?
Крім того, вчені можуть вивчати небесні тіла і на основі отриманих даних робити обґрунтовані припущення про те, чим вони могли б пахнути. Вивчення запахів космосу – це не просто цікавість. Воно дає вченим цінні знання про хімію Всесвіту, пише BGR. Кожен запах пов’язаний із конкретною молекулою, і, визначаючи ці молекули, дослідники краще розуміють склад планет, супутників і міжзоряних газів, а також процеси зростання і розвитку планет і зірок.
Наприклад, сполуки сірки вказують на вулканічну активність, а вуглеводні – на процеси, які можуть бути пов’язані з будівельними блоками життя. Запахи також дають підказки про умови поверхні планет і супутників та їхні атмосферні реакції. Це допомагає вченим уточнювати моделі далеких світів, які ми не можемо випробувати безпосередньо. Простіше кажучи, аромати космосу – це не просто деталі сприйняття. Це вікно в планетологію, астрохімію та історію нашої Сонячної системи.
Що відчули астронавти
Астронавти неодноразово повідомляли про характерний, часто металевий або їдкий запах після виходів у космос і місячних експедицій. Повернувшись на Міжнародну космічну станцію і знявши шоломи, багато хто описував аромат, що нагадує запах підгорілого стейка, розпеченого металу або зварювальних газів. Так, астронавт НАСА Дон Петтіт описав це як “приємний солодкуватий запах зварювання”, що нагадує йому роботу з дуговим зварюванням. Інші астронавти відзначали схожі враження: підгоріле м’ясо, підгоріле печиво і запах пороху.
Під час місій “Аполлон” кабіни місячних модулів просочувалися запахом згорілого пороху. Про це неодноразово говорив астронавт “Аполлона-17” Гаррісон “Джек” Шмітт: “Запах згорілого пороху, ймовірно, найсильніше врізався нам у пам’ять порівняно з іншими запахами”. Тієї ж думки був Чарльз Дюк з “Аполлона-16”: “Місячний пил пахне як порох”.
Вчені припускають, що атомарний кисень на низькій навколоземній орбіті може прилипати до матеріалів скафандра і при повторній герметизації реагувати з повітрям, створюючи такі запахи. При цьому утворюються озон або окислені сполуки, що викликають металеві асоціації. Що стосується запаху місячного пилу, то його пояснюють реакцією “вільних” хімічних зв’язків, що утворилися під час ударів метеороїдів. Ці зв’язки при контакті з повітрям у кабіні реагують, створюючи характерний запах пороху. Але що довше пил залишається на повітрі та у волозі, то швидше запах зникає.
Пахучі комети
Завдяки місії “Розетта” Європейського космічного агентства вчені вперше отримали детальні дані про “молекулярний підпис” комети 67P/Чурюмова – Герасименко. За допомогою зонда “Філи” дослідники виявили багатий “коктейль” летких сполук. Керівник місії Катрін Альтвегг описала аромат так: “Парфуми комети 67P дуже сильні, із запахом тухлих яєць (сірководень), стайні (аміак) і задушливого формальдегіду. До цього додається гіркувато-мигдальний аромат ціанистого водню, легкий відтінок алкоголю (метанол), оцтовий запах діоксиду сірки та солодкуватий аромат сірковуглецю”.
Незважаючи на яскраві окремі запахи, всі вони присутні в малих кількостях. Основу “коми” (газової хмари навколо ядра комети) складають водяна пара, вуглекислий газ і чадний газ. Ці дані показали, що хімія комет дає нам сенсорне вікно в первинні інгредієнти Сонячної системи.
Тухлі яйця на Марсі
Марс із його тонкою атмосферою, багатою на вуглекислий газ, і поверхнею, насиченою мінералами, імовірно, має свій особливий запах, хоча ми не можемо його відчути безпосередньо. Дані марсоходів та орбітальних інструментів вказують, що Марс може пахнути газоподібною сіркою з крейдяною солодкістю. Це пояснюється високим вмістом у ґрунті сірки, магнію, заліза, хлору та різних кислот.
Однак ці висновки не остаточні. Спостереження з апарата ExoMars Trace Gas Orbiter не виявили помітних слідів сірковмісних газів в атмосфері Марса. Це означає, що якщо вони і є, то тільки в мікроскопічних кількостях або в ґрунті, а не в повітрі. Отже, запах тухлих яєць на Марсі можливий, але слабкий і локалізований.
Титан – супутник із нафти
Супутник Сатурна Титан багатий на вуглеводні, такі як метан і етан. Вони складають його щільну помаранчеву атмосферу і наповнюють його озера. Ці ж сполуки є в нафті та бензині на Землі, тому Титан, теоретично, пахне нафтою або бензином.
Вчені дійшли такого висновку завдяки даним місії “Кассіні-Гюйгенс”, яка підтвердила наявність рідкого метану та етану в озерах Титана. Ба більше, там також триває процес, схожий на земний кругообіг води, тільки замість води – метан і етан.
Метан сам по собі не має запаху. А бензиновий “аромат” пов’язаний з більш важкими вуглеводнями, наприклад бензолом, який має солодкуватий запах розчинників і палива. Тож, хоча понюхати Титан безпосередньо ми не можемо, його хімія підказує: пахнути він має нафтою.
Центр Чумацького Шляху зовсім не “молочний”
У самому серці нашої галактики розташована гігантська молекулярна хмара Стрілець B2, де астрономи знайшли багатий набір органічних молекул. Серед них – етилформіат, сполука, яка надає малині смаку та має аромат, що нагадує ром.
Однак це порівняння умовне. Етилформіат – лише одна молекула серед безлічі. Ба більше, хмара дуже розріджена, і навіть якби ми могли її “понюхати”, запах був би занадто слабким для наших носів.
Дані отримані за допомогою радіотелескопа IRAM, де вчені серед тисяч сигналів виявили десятки молекул. Крім етилформіату, там знайшли етиленгліколь (інгредієнт антифризу), етанол (спирт), ацетон (основа рідин для зняття лаку) і сірководень (запах тухлих яєць).