Після майже чотирьох десятиліть існування один із найбільших айсбергів, зафіксованих у світі, переживає свої останні дні. A23a, так званий «мегаберг», який свого часу мав площу більш ніж удвічі більшу за територію Великого Лондона, дрейфує у теплі води Південної Атлантики та швидко руйнується.
Про це повідомило видання earth.com.
Супутникові знімки останніх тижнів зафіксували, як від айсберга відколюються масивні плити льоду площею у сотні квадратних миль. Навколо нього утворилася смуга дрібніших уламків, що становлять небезпеку для судноплавства.
Історія A23a почалася у 1986 році, коли він відколовся від шельфового льодовика Фільхнер-Ронне в Антарктиді. Одразу після цього айсберг сів на мілину в морі Ведделла, де залишався понад 30 років. Лише у 2020 році він знову почав рух, потрапивши у потік Антарктичної циркумполярної течії, яка виносить льодові маси до Південної Атлантики.
На початку 2025 року A23a наблизився до острова Південна Джорджія. Це викликало занепокоєння вчених, адже він міг перекрити пінгвінам і тюленям доступ до місць годівлі. Айсберг ненадовго зупинився на мілинах біля острова, однак уже в травні відірвався і почав дрейфувати далі на північ.
За даними супутника Copernicus, нині площа A23a скоротилася до приблизно 683 квадратних миль, а його максимальна ширина становить близько 37 миль. Це менше ніж половина від розміру на початку року. Швидкість дрейфу також зросла, іноді перевищуючи 12 миль на добу.
Фахівці Британської антарктичної служби пояснюють, що теплі води та потужні хвилі пришвидшили процес руйнування айсберга.
Науковці наголошують, що A23a є винятковим айсбергом через свою стійкість та довгий шлях. Більшість подібних утворень не допливають так далеко, як він. Проте тепер айсберг неминуче перетворюється на поле уламків, що, з одного боку, створює загрозу для судноплавства, а з іншого — збагачує води океану поживними речовинами, які стимулюють розвиток морських екосистем.
Розпад A23a відстежується майже в реальному часі завдяки щоденним супутниковим спостереженням. Це дозволяє вченим аналізувати не лише його рух і зміни форми, а й вплив на довкілля.
Хоча отелення айсбергів є природним процесом, дослідники зазначають: контекст змінився. З 2000 року антарктичні шельфові льодовики втратили близько 6000 мільярдів тонн маси. Це впливає на рівень світового океану та циркуляцію вод, змінюючи кліматичну картину загалом.
Подорож мегаберга A23a добігає кінця, але він залишає науковцям важливі дані про те, як гігантські айсберги взаємодіють з океаном і реагують на зміни клімату.