Привиди Атлантики: що насправді записали вчені поблизу Бермудських островів у 1949-му

У сховищі Вудс-Холського океанографічного інституту знайшли звуковий запис, у якому виявили пісню горбатого кита, зроблену 7 березня 1949 року. Ці записи, зроблені майже 80 років тому, є найранішими з відомих записів вокалізацій китів і можуть допомогти дослідникам краще зрозуміти зміни в підводному звуковому середовищі з часом.

Давній звуковий файл пролежав у архіві WHOI майже вісім десятиліть, перш ніж архіваріуси під час оцифровування знайшли його і виявили, що це не просто запис морських шумів, а пісня горбатого кита.
Запис зробили 7 березня 1949 року поблизу Бермудських островів, коли дослідники працювали над акустичними випробуваннями, зокрема випробовували сонарні системи та інші підводні пристрої, і встановили мікрофони під воду. У ті часи вчені ще не розпізнавали джерел багатьох звуків океану, тому запис не був каталогізований і залишався забутим. Про це пише Discover Wildlife.

Що саме відкрили і чому це важливо?

Фрагмент, який тепер ідентифіковано як горбатого кита, став найдавнішим підтвердженим аудіо з вокалізаціями цих тварин. До цього найстаріші з відомих записів походили з 1950-х років і були зроблені підводними гідрофонами ВМС США.

Як пише Green matters, старі записи дають унікальну можливість порівняти, як змінювався «звук океану» за останні десятиліття, особливо з урахуванням зростання човнового руху, індустріального шуму та інших людських впливів. Такі дані важливі для розуміння, як сучасні зміни в середовищі впливають на здатність китів спілкуватися та орієнтуватися в океані.

Технічно запис був зроблений із використанням експериментальної підводної апаратури WHOI того часу та диктофону Gray Audograph, який штрихував звуки на тонких пластикових дисках. Завдяки саме цій фізичній формі носія диск зберігся і дійшов до наших днів.