Pentalagus furnessi є ендемічним видом японських островів Амамі-Осіма і Токуносіма в архіпелазі Рюкю. Цю тварину часто називають “живою копалиною”, оскільки це єдиний представник свого роду, який вижив, пише Indian Defence Review.
Чим особливий заєць, що лазить
Зазначається, що Pentalagus furnessi унікальний як за зовнішністю, так і за походженням. Це один із небагатьох ссавців, які вижили в умовах ізоляції, хижаків і зміни середовища проживання з часів плейстоцену.
Відмінними рисами Pentalagus furnessi є його чорно-коричнева шерсть, короткі лапи, крихітні очі і дуже маленькі вуха. У цього зайця товсті й міцні кігті, за допомогою яких він риє нори на крутих лісистих схилах.
Вчені з’ясували, що близьким родичем Pentalagus furnessi є вимерлий вид Pliopentalagus. Дослідники припускають, що Pentalagus furnessi міг відокремитися ще в середньому міоцені, що ставить його до ряду найбільш ранніх зайцевих.
Крім того, Pentalagus furnessi потребує особливого поєднання лісових умов: мозаїки старих і молодих лісів, густого підліску і прохолодних, затінених долин. Ці ліси колись вкривали більшу частину островів, але широкомасштабна вирубка, сільське господарство і житлове будівництво різко скоротили їхній ареал.
Заєць, що лазить, під загрозою зникнення
У виданні розповіли, що Міжнародний союз охорони природи зараховує Pentalagus furnessi до категорії таких, що перебувають під загрозою зникнення. Згідно з оцінками популяції, проведеними в 2004 році, кількість особин на Амамі-Осіма скоротилася з приблизно 6100 у 1990-х роках до 2000-4800 до 2003 року. На Токуносімі, де лісовий покрив більш фрагментований, вважається, що залишилося тільки близько 400 таких зайців.
У виданні підкреслили, що середовище проживання Pentalagus furnessi не тільки скорочується, а й фрагментується. На острові Амамі-Осіма лісовий покрив, як і раніше, становить 86% території, тоді як на острові Токуносіма цей показник становить лише 44%.
Одним із найсерйозніших ударів для Pentalagus furnessi стали не люди, а невеликі м’ясоїдні ссавці, завезені з благими намірами. У 1979 році на острові Амамі-Осіма випустили яванських мангустів, які мали боротися з отруйними зміями, але замість цього вони знайшли собі нову здобич – місцеві види, включно з лазячими зайцями.
Щоб боротися з цим, Міністерство довкілля Японії 2005 року розпочало програму з винищення мангустів. Попри досягнутий прогрес, Pentalagus furnessi, як і раніше, перебувають під загрозою з боку диких кішок і собак, які пристосувалися до життя в лісових регіонах.