Додо – символ безповоротних втрат, яких зазнала природа через людську жорстокість та недалекоглядність. Цей птах був повністю винищений у XVII столітті. Востаннє його бачили у 1662 році, менш ніж за сімдесят років після того, як європейці вперше відкрили цей вид.
Відтоді додо став уособленням людського втручання, яке може миттєво змінити баланс у світі живої природи. Та сьогодні науковці заявляють: повернення цього виду може стати реальністю вже у найближчі десятиліття.
Птахи жили на Маврикії сотні років в умовах відсутності хижаків, тому не виробили інстинкту уникати загрози.
Прибуття голландських моряків у 1598 році, а разом із ними собак, котів і свиней, стало фатальним. Вже через кілька десятиліть від птаха лишилися лише кістки та рідкісні описи. Сьогодні у світі збереглися лише поодинокі рештки: м’які тканини в Оксфордському музеї, верхня щелепа у Празі та череп у Копенгагені, з якого й було виділено ДНК для сучасних досліджень.
Фахівці компанії Colossal Biosciences (Техас, США) вперше виростили первинні зародкові клітини голуба Нікобарського – найближчого живого родича додо. Ці клітини здатні перетворюватися на яйцеклітини або сперматозоїди, а наступним етапом стане редагування їхнього геному з використанням ДНК додо.
За планом, змінені клітини будуть перенесені у генно-модифікованих курей, які зможуть відкладати яйця вже з ембріонами додо. Якщо експеримент завершиться успіхом, перші новонароджені птахи з’являться приблизно через 5-7 років.
Генеральний директор компанії Бен Лемм назвав цей етап “значним проривом у справі відновлення додо”: “Зростання зародкових клітин голуба є світовим науковим першопрохідством і ключовим кроком на шляху до повернення виду”, – підкреслив він.
Colossal Biosciences вже співпрацює з Mauritian Wildlife Foundation, щоб підготувати середовище на Маврикії, куди планують випустити перших птахів. Мета – створити стійку популяцію з тисяч особин, аби уникнути ризику вимирання через хвороби чи генетичну одноманітність.
Втім, серед науковців точаться суперечки: чи можна вважати таких птахів справжніми додо? Адже відновити геном вимерлої істоти на сто відсотків майже неможливо, і нові птахи можуть мати певні відмінності.
Професор зоології Філ Седдон з Університету Отаго (Нова Зеландія) зауважив: “Це дивовижний технологічний прорив, але вимирання – це назавжди. Навіть якщо нам вдасться відродити подібний вид, він не буде ідентичним оригіналу”.
Додо (Raphus cucullatus) був нелітним птахом середніх розмірів. За описами мандрівників XVII століття та сучасними реконструкціями:
- Висота: приблизно 90–110 см (до 1,1 м).
- Вага: коливалася від 10 до 17 кг, хоча в старих джерелах іноді згадували більшу масу (до 20–23 кг). Сучасні дослідження кісток показують, що вага залежала від сезону (птахи могли відкладати жирові запаси в період нестачі їжі).
- Зовнішність: мав масивне тіло, велику голову з гачкуватим дзьобом, короткі крила (нездатні до польоту) та потужні жовтуваті лапи.
- Хвіст складався з кількох завитих пір’їн, що стирчали кумедним “пучком”.
Назву йому дали від португальського слова dodo – “дурень”, адже він не боявся людей і ставав легкою здобиччю.