Місяць не просто обертається навколо Землі – він буквально запозичує частину нашої планети. Вчені встановили, що природний супутник повільно й непомітно захоплює мікроскопічні частинки земної атмосфери. Про це повідомляє видання Live Science.
Ще під час місій “Аполлон” у 1970-х роках фахівці виявили в місячному ґрунті сліди води, вуглекислого газу, гелію та азоту. Згодом стало зрозуміло, що частина цих речовин, зокрема іони азоту, має земне походження й потрапила на Місяць із верхніх шарів атмосфери нашої планети.
Проаналізувавши зразки, доставлені місіями “Аполлон”, і зіставивши їх із комп’ютерним моделюванням, науковці з’ясували, що найбільша передача іонів відбувається в момент, коли Місяць проходить через так званий магнітний хвіст Землі. Це явище спостерігається щомісяця під час повні, коли Земля опиняється між Сонцем і Місяцем.
У цьому магнітному хвості лінії поля виконують роль не захисного щита, а своєрідних каналів. Ними заряджені частинки спрямовуються безпосередньо до поверхні Місяця й осідають у його ґрунті. Припускається, що цей процес розпочався близько 3,7 мільярда років тому, одночасно з формуванням магнітосфери Землі, й триває донині.
Відкриття має велике наукове значення, адже вказує на те, що місячний ґрунт зберігає у собі фрагменти атмосфери давньої Землі. За словами співавтора дослідження, астрофізика Еріка Блекмана з Університету Рочестера, поєднання даних про частинки, що збереглися в місячному ґрунті, з комп’ютерним моделюванням дає змогу відтворити історію земної атмосфери та еволюцію магнітного поля планети.
У майбутньому зразки, які зберуть у межах запланованих місій, зокрема програми NASA Artemis і китайських космічних проєктів, допоможуть заповнити прогалини в геологічному минулому Землі.
Як зазначив провідний автор дослідження Шубхонкар Парамонік, отримані результати також важливі для розуміння процесів втрати атмосфери на інших планетах, наприклад на Марсі, який сьогодні не має глобального магнітного поля, але володів ним у далекому минулому, подібно до Землі.