Абсолютна більшість військовослужбовців, які самовільно залишають частину, насправді навіть не брали участі в бойових діях. Про це заявив член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки Сергій Рахманін в інтерв’ю Radio NV.
“Більшість тих, хто потрапляє в СЗЧ, особливо в останні роки, – це не ті, хто залишає бойові позиції, не ті, хто відслужив рік-два, два з половиною або три. Переважна більшість йде в СЗЧ по дорозі до навчального центру, безпосередньо з навчального центру, по дорозі від навчального центру до місця призначення, пункту тимчасової дислокації своєї бригади, або в перші години чи дні перебування на службі вже у бойовій бригаді”, – зазначив він.
Рахманін додав, що кількість таких випадків зростає. Крім того, депутат підкреслив, що існує категорія військовослужбовців, які йдуть у СЗЧ після перебування в медичних закладах. Мова йде про людей, які дійсно воювали. Наприклад, солдат, який отримав поранення, сильніше відчуває страх смерті, ніж той, хто цього не переживав.
“Дуже часто після госпіталів люди йдуть у СЗЧ. Вони сприймають поранення як сигнал небезпеки та вирішують залишити частину. Їх можна зрозуміти. Але ще раз повторюю, абсолютна більшість – це не ті, хто два-три-чотири роки воював і втомився”, – пояснив депутат.
На початку вересня Верховна Рада України ухвалила в першому читанні законопроєкт, який повертає кримінальну відповідальність за самовільне залишення частини (СЗЧ).
Відповідно до законопроєкту, пропонується виключити ч. 5 ст. 401 Кримінального кодексу України, яка передбачала, що особа, яка вперше вчинила злочин за ст. 407 “Самовільне залишення військової частини або місця служби” чи ст. 408 “Дезертирство” під час дії воєнного стану, могла бути звільнена від кримінальної відповідальності за умови добровільного звернення до слідчого, прокурора або суду з клопотанням про повернення до частини або на місце служби.