Куди зникають мобілізовані в Україні: чому більшість призваних не доходить до бойових частин

Масова мобілізація триває, але реальні підсилення фронту виглядають меншими, ніж здається на папері. За даними експертів і аналітиків, з кожних приблизно 30 тисяч людей, яких щомісяця призивають у межах мобілізації, до бойових підрозділів доходить тільки близько третини. Решта «зникає» в системі підготовки, відбору та забезпечення. Це питання викликає занепокоєння в експертів з обороноздатності та у суспільства загалом. 

Про це розповів керівник фонду «Повернись живим» Тарас Чмут в інтерв’ю YouTube-каналу PRESSING.

Основні цифри та що вони означають для фронту

Щомісячний потік мобілізованих оцінюють приблизно у 30 тисяч людей, але лише близько 10 тисяч із них потрапляють безпосередньо у бойові частини. Інші залишаються на етапах відбору, у навчальних центрах, госпіталях або отримують відстрочки. Частина ухиляється або переведена на тилові посади. Така «втрата» кадрів означає, що кількісна мобілізація не завжди перетворюється на оперативне підсилення передової, що створює дисбаланс між адміністративними витратами та бойовою ефективністю.

Причини «зникнення» мобілізованих: від бюрократії до здоров’я

Експерти називають кілька системних причин, чому багато призваних не доходять до фронту:

• проходження етапів добору й медичних перевірок, під час яких виявляють хвороби або обмежену придатність;
• надання відстрочок через сімейні обставини чи навчання;
• тривала підготовка в навчальних центрах і логістичні затримки під час розподілу по частинах;
• госпіталізації та реабілітація поранених і хворих;
• переведення на тилові або забезпечувальні посади, де вже йдеться про зайнятість крайніх вакансій;
• ухиляння від служби або переміщення в інші структури охорони та безпеки.

Ці фактори поєднуються й створюють «вузькі місця», через які велика частина призваних фактично не впливає на боєздатність передової. 

Щоденні втрати і їхній вплив на потребу в підкріпленні

Окремо експерти наголошують на реальних щоденних втрат, які також формують потребу у підсиленні. За оприлюдненими оцінками, орієнтовні щоденні втрати включають загиблих, поранених і зниклих безвісти й це також ставить під сумнів ефективність довгих ланцюгів набору й розподілу особового складу. Розуміння і корекція цих процесів повинні враховувати як поточні втрати, так і витрати на підготовку й утримання мобілізованих, які не потрапляють на фронт. 

Коментарі експертів: мобілізація має бути «якіснішою, а не масовішою»

Представники фондів підкреслюють: проблема не в кількості призовів, а в якості добору. На думку експертів, необхідно оптимізувати процеси відбору, навчання та розподілу, щоб мати реальне підсилення бойових підрозділів. Інакше країна витрачатиме ресурс на утримання особового складу, який формально є в ЗСУ, але фактично не підсилює передову. 

Можливі кроки для підвищення ефективності мобілізації

Аналітики й практики пропонують кілька напрямів для розв’язання проблеми:

• прискорити та уніфікувати медичні й адміністративні перевірки, щоб скоротити «втрати» на етапі відбору;
• посилити координацію між територіальними центрами комплектування, навчальними центрами та бойовими частинами;
• впровадити більш прозору статистику про те, куди саме направляють мобілізованих (тил/навчання/бойові підрозділи);
• зосередитися на якісній підготовці меншої кількості мобілізованих, але з більшим бойовим потенціалом;
• розглянути механізми оперативного перекидання фахових кадрів із тилу на фронт відповідно до потреб.

Проблема «зникнення» мобілізованих — це не тільки статистика. Це сигнал про те, що механізми відбору, підготовки та розподілу потребують оптимізації. Якщо мобілізація має слугувати реальним підсиленням бойових спроможностей, потрібно поєднати кількісні показники з якісними заходами — скоротити бюрократію, поліпшити логістику та забезпечити прозорість процесів. Тільки так кількість призваних перетвориться на ефективну силу на фронті.