Фраза “Бермудський трикутник” давно стала ідіомою, яка позначає місце, де відбуваються незбагненні і навіть містичні події. Походить вона від ділянки в Атлантичному океані, розташованої між Бермудськими островами, американським містом Маямі та Пуерто-Рико, яку також знають як Трикутник диявола.
Згідно з легендами, там часто зникають кораблі та літаки, що породжує теорії про надприродні причини цих зникнень. Видання Mail Online вирішило розібратись у п’ятірці найбільших загадок Бермудського трикутника, серед яких кількість загиблих там кораблів і літаків, а також таємниця зникнення їхніх рештків. Для цього воно звернулось до доктора Саймона Боксолла, океанографа із Саутгемптонського університету. Нещодавно він висунув нові аргументи на користь того, що кораблі та літаки у цій зоні гинуть через природні умови, а не з містичних причин.
Теорії про смертоносну силу Бермудського трикутника набули широкого поширення з моменту зникнення американського військового судна USS Cyclops понад століття тому. Цей корабель використовувався для перевезення палива для військових кораблв під час Першої світової війни. Проте у березні 1918 року він зник на шляху із Сальвадора (Бразилія) до Балтімору. І сталося це, як прийнято вважати, саме у межах Бермудського трикутника. Незважаючи на ретельні пошуки, жодних слідів 165-метрового судна та 306 членів його екіпажу так і не було виявлено.
Приблизно через 27 років після цієї катастрофи ескадрилья бомбардувальників, відома як Flight 19, зникла в повітряному просторі над Бермудським трикутником. Як і у випадку з інцидентом із USS Cyclops, знайти жодних пояснень цій події не вдалося. На думку доктора Боксолла, Flight 19, швидше за все, розбився при ударі об морську воду. Тоді як доля USS Cyclops досі залишається загадкою.
Сьогодні відважні дослідники продовжують пірнати у води цього району, щоби знайти уламки затонулих кораблів. Так на дні лежать рештки судна SS Cotopaxi, як перевозило вугілля у зникло 1925 року на шляху з Південної Кароліни на Кубу. Його нарешті знайшли майже через століття після загибелі – у 2020 році. І факт знахідки вкотре підтвердив, що судна та літаки не зникають у Бермудському трикутнику безслідно.
Одна з найбільших загадок — точна кількість суден, що загинули у трикутнику, трьома вершинами якого є Майамі, Бермуди та Пуерто-Ріко. Більшість джерел стверджують, що в океані та повітряному просторі регіону зникло 50 кораблів та 20 літаків, але справжня цифра може бути набагато вищою.
National Geographic входить до джерел, які називають цифру в “сотні кораблів”. І це не враховуючи літаки. Втім, цей регіон не має офіційного визнання і не досліджується державними органами. Тому будь-яке число жертв Бермудського трикутника залишається необґрунтованим і недостовірним.
Згідно з Британською енциклопедією, деякі судна, які опинялись у Бермудьскому трикутнику, не передавали сигналів лиха безпосередньо перед тим, як зникнути. Одним із таких суден став USS Cyclops.
У такій раптовості доктор Боксолл звинувачує “хвилі-вбивці” — стіни морської води, які важко передбачити і які досягають величезної висоти. Корабель, який потрапляє до зони їх ураження, просто не встигає попередити, що потрапив у біду.
Ми вже знаємо, що Бермудський трикутник страждає від штормової погоди. Але не факт, що ця погода є більш руйнівною, ніж у будь-якому іншому регіоні світу. У деяких випадках у трикутнику губилися приватні судна, але це може бути пов’язане з тим, що він розташований у престижному місці, популярному серед мільйонерів.
Доктор Боксолл зазначив: “Більше третини всіх зареєстрованих прогулянкових суден у США базуються в Бермудському трикутнику. У щорічному звіті Берегової охорони США за 2019 рік йдеться про те, що 82% усіх інцидентів, на які вони відреагували (включаючи загибель суден та людські жертви в морі), можна пояснити відсутністю у людей підготовки та/або досвіду роботи в морі”.
Причина затоплення кожного зниклого судна досі не зафіксована. Проте, існує припущення, що кілька катастроф у Бермудському трикутнику можуть бути якимось чином пов’язані. Так доктор Боксолл визнає, що в цьому регіоні є “кілька аномалій”, першою з яких є проблема газових гідратів – відкладень метану, що утворюються внаслідок гниття матеріалів на морському дні. Зазвичай вони не дають про себе знати, але, якщо глибинні води нагріваються або відбувається зсув, цей газ вивільняється. “Такі явища відбуваються в багатьох частинах світового океану, і хоча ідея про те, що велика газова бульбашка може потопити корабель, здається правдоподібною, різні експерименти показали, що насправді підйом бульбашок врівноважує тенденцію корабля до затоплення”.
Існує чимало дослідників, які вважають, що існування Бермудського трикутника є міфом і вигадкою. Тоді як є й ентузіасти, які заявляють про масштабне приховування інформації. На думку більшості обізнаних експертів, у Бермудському трикутнику насправді стається не так багато катастроф. Принаймні, відносно інших ділянок світового океану. “Бермудський трикутник не є чимось незвичайним з точки зору безслідного зникнення суден і літаків в океані”, — заявив доктор Боксолл газеті Daily Mail.
Репутація Бермудського трикутника як особливо небезпечного місця для суден, можливо, просто перебільшена. Зокрема, цьому чимало сприяли публікації в американських журналах у 1950-х роках. “Ця концепція була введена Джорджем Ікс Сендом в 1952 році в журналі Fate. Стаття називалася “Морська таємниця біля наших дверей”, і, щоб дати вам уявлення про читацьку аудиторію Fate, у ньому публікувались такі статті, як “Правда про літаючі тарілки”, “Невидимки ходять по Землі” та “Двадцять мільйонів маніяків”, — розповів дослідник. .
Отже, до виходу цього журналу концепції Бермудського трикутника просто не існувало. I доктор Боксолл дійшов висновку, що Бермудський трикутник — це захоплива історія, але зрештою її можна пояснити раціонально, не скочуючись у псевдонауку.