Стаття 5 під питанням: плани Трампа щодо Гренландії розривають НАТО, – The Economist

Американські заяви щодо можливого встановлення контролю над Гренландією спричинили гостру кризу всередині НАТО та поставили під сумнів єдність Альянсу. Намір президента США Дональда Трампа домогтися “повної та абсолютної купівлі Гренландії” викликав різку реакцію європейських союзників і загострив трансатлантичні відносини, пише The Economist.

17 січня Дональд Трамп пригрозив запровадити 10% мита на імпорт із восьми європейських країн, які за два дні до цього направили свої військові контингенти до Гренландії. За його словами, тариф може зрости до 25% уже в червні та діятиме доти, доки не буде досягнуто угоди щодо переходу острова під контроль США. У дописі в соцмережах Трамп звинуватив союзників у створенні “дуже небезпечної ситуації для безпеки, захисту та виживання нашої планети”.

Переговори між американськими та данськими посадовцями, що відбулися минулого тижня, завершилися безрезультатно. Тим часом у Гренландії та Данії відбулися масові протести під гаслом “територія не продається”.

Європейські лідери жорстко відреагували на тарифні погрози Вашингтона. Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що “жодне залякування чи погроза не вплинуть” на позицію Європи. Прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон наголосив, що ЄС не дозволить себе шантажувати, а глава уряду Великої Британії Кір Стармер назвав дії США “абсолютно хибними”. Лідери Євросоюзу пообіцяли провести консультації та підготувати відповідь.

Крах колективної безпеки

Ситуація довкола Гренландії створює серйозні ризики для НАТО. Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен ще на початку січня застерегла, що будь-який силовий сценарій з боку США проти країни-члена Альянсу означатиме фактичний крах системи колективної безпеки, вибудуваної після Другої світової війни. У Європі зростає занепокоєння, що навіть без прямого застосування сили можливе “безкровне” поглинання Гренландії підірве довіру до статті 5 НАТО про взаємну оборону.

Колишня посланниця США при НАТО Джулі Сміт наголошує: якщо найпотужніший член Альянсу порушує територіальний суверенітет іншого, це ставить під питання здатність НАТО ефективно протистояти Росії. За такого розвитку подій європейські уряди опиняються перед складним вибором: або зберігати трансатлантичні зв’язки, применшуючи значення конфлікту, або чинити опір, ризикуючи подальшою ескалацією та ослабленням безпеки.

Одним із потенційних важелів тиску Європи можуть стати економічні санкції та перегляд доступу США до військових баз на континенті. Втрата таких об’єктів, як авіабаза Рамштайн у Німеччині, суттєво ускладнила б американські військові операції в Африці та на Близькому Сході. Водночас багато європейських країн побоюються, що розрив із США залишить їх уразливими перед загрозами з боку Росії.

Водночас аналітики зазначають, що НАТО занадто складне, щоб розпуститися за один день. “Вплив на альянс не буде негайним”, – стверджує Сміт. “Я б не очікувала грандіозної заяви про те, що альянс офіційно закриває свої двері. Існує світ, у якому альянс продовжував би функціонувати, але без тієї основоположної довіри, яка лежала в основі НАТО з моменту його створення близько 75 років тому”.