Храм Сонця знайдено: розгадка таємниці культу імператора ховалася у древньому написі

У центральній Сирії всередині однієї з найважливіших історичних мечетей країни археологи виявили древній грецький напис. Ця знахідка привернула увагу до стародавнього міста Хомс та його сонячного культу, який був тісно пов’язаний з імперською владою в Римі.

У центрі дискусії стоїть Велика мечеть Хомса, споруда, яка, як довго вважалося, займала священну землю, що використовувалася безперервно протягом майже двох тисяч років, пише Arkeonews.

Під час реставраційних робіт у 2016 році робітники виявили грецький напис, висічений на гранітній основі колони, прихованої під підлогою мечеті. Квадратна основа, шириною близько одного метра, містить 75-сантиметрову панель з написом, обрамлену декоративними мотивами.

У давнину Хомс був відомий як Емеса, видатний релігійний і політичний центр римської Сирії. Вчені давно підозрювали, що мечеть може стояти над залишками головного язичницького святилища міста — Храму Сонця. Однак дотепер ця теорія ґрунтувалася переважно на літературних згадках і архітектурних натяках, а не на фізичних доказах.

За словами професора Маамуна Салеха Абдулкаріма з Університету Шарджі, стиль напису підтверджує римську імперську дату. Його тон героїчний і мілітаристський, він порівнює правителя з вітром, бурею і леопардом — образи, поширені в королівських присвятах тієї епохи.

Літери виглядають симетричними і формальними, розташованими горизонтальними рядками під орнаментальною облямівкою, типовою для пам’ятних написів. Хоча грецький текст містить граматичні неточності, такі особливості не були незвичайними в римській Сирії, де широко використовувалася арамейська мова.

Розташування напису на основі колони свідчить про те, що колись він був частиною монументальної язичницької споруди. Якщо це підтвердиться, це підкріпить аргумент про те, що мечеть займає саме місце Храму Сонця.

Запропонована послідовність відображає скоріше безперервність, ніж руйнування: язичницьке святилище, яке пізніше було замінено церквою, а зрештою — мечеттю. Місцеві перекази стверджують, що до ісламського періоду тут стояла церква, присвячена Іоанну Хрестителю, побудована після занепаду язичницького культу.

Потенційний зв’язок з імператором Елагабалом надає цій знахідці більшого історичного значення. Елагабал, який народився близько 203 року н. е. в Емесі як Варій Авіт Бассіан, служив спадковим верховним жерцем бога Сонця міста, перш ніж стати римським імператором у 218 році н. е. у віці чотирнадцяти років.

Як правитель, він намагався піднести свого рідного сирійського бога, відомого місцевим жителям як Елагабал, до найвищого рангу в римському пантеоні. Він переніс священний чорний камінь, пов’язаний з богом, з Емеси до Риму і встановив його в новому храмі на Палатині.

Ці реформи зустріли сильний опір з боку римської еліти, яка виступала проти надання переваги іноземному східному богу над традиційними богами, такими як Юпітер. Почалася політична нестабільність. У 222 році н. е. члени преторіанської гвардії вбили вісімнадцятирічного імператора, і багато його релігійних заходів були скасовані.

Стародавні письменники зображували його як скандального і непередбачуваного, хоча сучасні історики часто ставляться до цих описів обережно, визнаючи, що вони були сформовані політичною ворожістю після його смерті.

У римській Емесі храм Сонця стояв у центрі громадянської ідентичності, а високе жрецтво було настільки впливовим, що висунуло одного зі своїх членів на імператорський трон. Однак до IV століття християнство широко поширилося по всій Сирії.

Язичницькі та християнські громади співіснували упродовж поколінь, перш ніж християнство стало домінуючою релігією. Пізніше, після ісламського завоювання, багато церков було перетворено на мечеті, що ознаменувало черговий етап трансформації цього місця.

Таким чином, Велика мечеть Хомса відображає три основні релігійні етапи: язичництво, християнство та іслам. Замість того, щоб знищити попередні традиції, кожен період, здається, безпосередньо спирався на те, що було раніше. Як зазначають вчені, будівництво нових священних просторів поверх старих було поширеною практикою на Близькому Сході.

Професор Абдулкарім описав напис як важливий крок до вирішення столітнього питання про точне місцезнаходження Храму Сонця. Хоча для повного підтвердження будуть потрібні додаткові археологічні дані, ця знахідка є найвагомішим матеріальним доказом, що пов’язує мечеть з головним язичницьким святилищем Емеси.