Росія зіткнулася з труднощами під час розгортання власної системи супутникового інтернету «Рассвет»: частина запущених апаратів не досягла запланованої орбіти, а один згорів в атмосфері. На думку аналітиків, через технічні проблеми та нестачу наземного обладнання Москва може не забезпечити безперервний супутниковий зв’язок над Україною до 2030 року.
Про це пише Радіо Свобода .
Російську систему «Рассвет» розробляє компанія «Бюро 1440». Вона має стати альтернативою Starlink і забезпечувати зв’язок через супутники на низьких навколоземних орбітах.
Такий зв’язок важливий для сучасної війни, оскільки дозволяє військовим передавати великі обсяги даних, зокрема відео з безпілотників. Аналітик Якуб Яновський пояснює, що традиційні військові засоби зв’язку переважно орієнтовані на голосові повідомлення, тоді як управління дронами потребує постійного обміну інформацією.
Starlink використовували як українські, так і російські військові. Однак у лютому 2026 року доступ російських сил до терміналів Starlink в Україні обмежили, що створило для них додаткові проблеми зі зв’язком.
Москва намагається компенсувати ці обмеження запуском власного супутникового угруповання. Проте для безперервного покриття недостатньо вивести на орбіту кілька десятків апаратів: кожен низькоорбітальний супутник перебуває над певною ділянкою Землі лише обмежений час.
Перші експериментальні запуски «Рассвета» пройшли успішно, але із серійними апаратами виникли труднощі. У червні 2023 року Росія вивела на орбіту три супутники «Рассвет-1», а в травні 2024-го — ще три апарати «Рассвет-2». Вони досягли запланованої висоти приблизно 800 кілометрів.
Першу серійну групу з 16 супутників «Рассвет-3» планували запустити ще у 2025 році, однак старт перенесли на березень 2026-го. Після виведення на висоту близько 300 кілометрів апарати мали самостійно піднятися до робочої орбіти на висоті 800 кілометрів.
Цього не сталося. За наведеними даними, один супутник зійшов з орбіти та згорів в атмосфері, 13 залишилися на висоті близько 510 кілометрів, а ще два перебувають приблизно на 360 кілометрах.
У липні Росія запустила наступні 16 апаратів, але й серед них зафіксували проблеми. Три супутники опустилися до висоти 300 кілометрів або нижче, через що їхня подальша повноцінна робота опинилася під питанням.
Космічний експерт Анатолій Зак оцінив рівень невдач під час розгортання угруповання як дуже болючий для проєкту. На його думку, частка проблемних апаратів може наближатися до неприйнятного показника.
Плани розробника значно масштабніші за кількість уже запущених супутників. За документами, поданими «Бюро 1440» до Міжнародного союзу електрозв’язку, система може складатися з 292 апаратів на висоті 800 кілометрів або з 1350 супутників на орбітах заввишки 600 кілометрів.
Зак сумнівається, що Росія встигне сформувати угруповання із 292 супутників до кінця 2027 року. Якуб Яновський допускає, що за найсприятливішого для Москви розвитку подій безперервний зв’язок над Україною може з’явитися у 2028 році, але вважає більш імовірним терміном 2030-й.
Навіть успішного запуску супутників недостатньо: для роботи «Рассвета» потрібні наземні термінали. На відміну від Starlink, для якого вже виготовили мільйони пристроїв, масштабне виробництво російського обладнання публічно не підтверджене.
Складність полягає, зокрема, у виробництві фазованих антен і доступності необхідних електронних компонентів. За оцінкою авторів матеріалу, частину комплектуючих Росії, ймовірно, доведеться отримувати з Китаю.
Окремим ризиком для російської системи залишаються удари по інфраструктурі на землі. Україна вже атакувала об’єкти РФ, пов’язані із супутниковим зв’язком та космічною галуззю, зокрема центр супутникового зв’язку в Дубні та підприємство «Прогрес».
Для повноцінного запуску «Рассвета» Росії необхідно одночасно забезпечити виробництво супутників, наземних терміналів, ракет, станцій зв’язку та комплектуючих. За оцінкою Радіо Свобода, проблеми навіть із кількома ключовими елементами цієї системи можуть затримати розгортання російського аналога Starlink.