Після кількох днів спокійної геомагнітної обстановки на Землі очікується нова магнітна буря. За прогнозом учених, 24 вересня високошвидкісний потік сонячного вітру може спричинити геомагнітний шторм рівня G1, проте його тривалість і можливе посилення поки залишаються невідомими.
Про це пише Британська геологічна служба.
Наразі швидкість сонячного вітру перебуває на фоновому рівні, тому суттєвих геомагнітних збурень найближчим часом не прогнозують.
За попередніми розрахунками, 22 та 23 вересня магнітне поле Землі залишатиметься відносно спокійним.
Однак уже 24 вересня ситуація може змінитися через вплив високошвидкісного потоку заряджених частинок, який надходить із корональної діри на Сонці.
Корональні діри — це ділянки сонячної атмосфери, з яких у міжпланетний простір виходять потоки сонячного вітру з підвищеною швидкістю.
Коли такий потік досягає Землі, він взаємодіє з її магнітним полем і за певних умов може спричинити геомагнітні збурення.
Цього разу дослідники прогнозують слабку магнітну бурю рівня G1.
За п’ятиступеневою шкалою геомагнітних штормів G1 є найнижчим рівнем. Водночас точна сила бурі залежатиме від характеристик сонячного вітру та його взаємодії з магнітосферою Землі.
Поки що науковці не можуть достовірно визначити, скільки триватиме майбутній шторм і чи посилиться він після початку геомагнітних збурень.
Водночас нові дослідження внутрішньої будови Сонця можуть допомогти вченим краще розуміти механізми виникнення сонячної активності.
Науковці наблизилися до пояснення процесів, які запускають потужні сонячні спалахи та викиди плазми.
За результатами дослідження, важливу роль у формуванні сонячного магнітного поля відіграють процеси, які відбуваються приблизно за 200 тисяч кілометрів під поверхнею Сонця.
Йдеться про тахоклін — перехідну зону між радіаційним і конвективним шарами зорі.
Саме в цій області, за висновками дослідників, формуються потужні магнітні поля, які згодом можуть проявлятися на поверхні Сонця у вигляді плям та спалахів.
Такі процеси пов’язані із сонячною активністю, яка за певних умов здатна впливати на геомагнітну обстановку навколо Землі.
Під час дослідження вчені також виявили всередині Сонця обертові потоки плазми, які утворюють характерний візерунок, відомий як «малюнок метелика».
Його пов’язують з одинадцятирічним циклом сонячної активності, протягом якого кількість сонячних плям і спалахів періодично збільшується та зменшується.
Дослідники встановили, що зміни, які виникають у глибинах Сонця, можуть досягати його поверхні лише через кілька років.
Спостереження за такими внутрішніми процесами в майбутньому можуть допомогти науковцям точніше прогнозувати періоди підвищеної сонячної активності.