У Патагонії палеонтологи дослідили рештки птахоподібного динозавра, поруч із якими збереглися два скам’янілі яйця віком близько 70 мільйонів років. Усередині шкаралупи науковці виявили сліди грибкового ураження, а її незвичайна будова змусила їх виділити нову групу викопних яєць.
Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в журналі Cretaceous Research .
Знахідка належить динозавру Bonapartenykus ultimus — представнику альваресзавридів, незвичайної групи невеликих двоногих тероподів із рисами, які нагадували пташині. Його рештки виявили на території сучасної Аргентини, що наприкінці крейдяного періоду входила до складу південного суперконтиненту Гондвана.
Bonapartenykus вирізнявся розмірами навіть серед своїх родичів. Довжина його тіла сягала приблизно 2,6 метра, тоді як більшість відомих альваресзавридів мали довжину від пів метра до двох із половиною метрів.
Ці динозаври пересувалися на задніх кінцівках і були вкриті пір’ям. Вони мали невеликі голови, схожі на пташині, короткі щелепи із зубами та незвичайні передні кінцівки: потужні, але сильно вкорочені. Один із пальців закінчувався особливо великим кігтем.
Альваресзавридів знаходили в Азії, Північній і Південній Америці. За словами співавтора дослідження, палеонтолога Уппсальського університету Мартіна Кундрата, Bonapartenykus свідчить про те, що ранні представники цієї еволюційної лінії зберігалися в Південній Америці майже до завершення крейдяного періоду.
Незвичайність патагонської знахідки полягає не лише в кістках самого динозавра. Поруч зі з’єднаними кістками його задньої кінцівки лежали два яйця. За словами Кундрата, це перший відомий випадок виявлення яєць у безпосередній близькості від скелетних решток альваресзаврида.
Таке розташування дало дослідникам підстави розглянути припущення, що яйця могли перебувати в яйцеводах самки на момент її загибелі. Проте довести це лише за місцем розташування скам’янілостей неможливо.
Подальше вивчення численних фрагментів шкаралупи вказало на іншу можливість. На її внутрішній поверхні науковці помітили сліди значного розчинення кальциту — мінералу, з якого складається шкаралупа.
Такі зміни можуть виникати під час розвитку ембріона, який використовує кальцій зі шкаралупи. Тому дослідники припускають, що принаймні частина яєць уже перебувала на пізній стадії розвитку й могла містити ембріони.
Саме дослідження шкаралупи принесло ще одну несподівану знахідку. Її мікроскопічна будова не відповідала жодній із відомих науковцям категорій викопних яєць.
Через це палеонтологи виділили нову родину — Arraigadoolithidae. Її назвали на честь Альберто Арраїгади, власника земельної ділянки, на якій знайшли рештки динозавра.
Під час подальшого аналізу шкаралупи за допомогою сканувального електронного мікроскопа дослідники виявили скам’янілі утворення всередині одного з її повітряних каналів. Їх визначили як сліди грибка.
За висновком науковців, це перше виявлене свідчення грибкового ураження яєць динозаврів. Незвичайні утворення вдалося помітити лише під час детального мікроскопічного дослідження шкаралупи.
Рештки Bonapartenykus знайшов палеонтолог Хайме Пауелл з Аргентинського музею природничих наук. Назву динозавр отримав на честь дослідника Хосе Бонапарте, який у 1991 році виявив у Патагонії першого представника альваресзавридів.