Озонова діра над Антарктидою за першу половину вересня збільшилася приблизно на 10 мільйонів квадратних кілометрів і досягла площі 25 мільйонів км². Вона вже перевищила середній показник для цього періоду на 5 мільйонів км², хоча наприкінці серпня її розміри залишалися близькими до сезонної норми.
За даними Служби моніторингу атмосфери Copernicus (CAMS), 12 вересня площа озонової діри над Антарктидою становила близько 25 мільйонів квадратних кілометрів.
Ще наприкінці серпня цей показник перебував на рівні приблизно 15 мільйонів км². Отже, менш ніж за два тижні площа області зі значним виснаженням озонового шару збільшилася приблизно на дві третини.
При цьому нинішній показник виявився на 5 мільйонів квадратних кілометрів більшим за середнє значення для відповідного періоду, визначене за багаторічними спостереженнями.
Фахівці CAMS пов’язують таке швидке розширення насамперед із температурними умовами у стратосфері над Антарктидою.
Надзвичайно холодне повітря сприяє утворенню полярних стратосферних хмар. На поверхні їхніх частинок відбуваються хімічні реакції, внаслідок яких сполуки хлору та брому переходять у форми, здатні активно руйнувати озон.
Наприкінці антарктичної зими, коли до полярних широт повертається сонячне світло, ці речовини запускають реакції руйнування молекул озону.
Саме тому озонова діра зазвичай починає активно розвиватися наприкінці зими та навесні Південної півкулі. Сезон її зростання припадає переважно на період із серпня до листопада.
Водночас цьогорічне різке збільшення площі не означає, що стан озонового шару повернувся до найгірших показників минулих десятиліть.
Найбільшу площу озонової діри зафіксували у вересні 2006 року. Тоді вона досягла приблизно 29,6 мільйона квадратних кілометрів.
Нинішній показник у 25 мільйонів км² залишається нижчим за цей рекорд.
Розміри озонової діри можуть суттєво відрізнятися від року до року. На них впливають температура стратосфери, особливості циркуляції повітря та інші природні чинники.
Через це навіть за умов поступового відновлення озонового шару окремі сезони можуть супроводжуватися значним збільшенням площі діри.
У довгостроковій перспективі стан озонового шару поліпшується завдяки міжнародним заходам зі скорочення використання хлорфторвуглеців та інших речовин, які руйнують озон.
Проте відновлення відбувається поступово, а сезонні коливання залишаються помітними.
Озоновий шар розташований у стратосфері та поглинає значну частину небезпечного ультрафіолетового випромінювання Сонця, захищаючи поверхню Землі.
За станом озонового шару та змінами площі озонової діри над Антарктидою продовжують стежити за допомогою супутникових спостережень і атмосферних моделей.