Назва Місяця пов’язана з однією з найдавніших людських потреб — вимірюванням часу. Регулярна зміна його фаз століттями слугувала природним календарем і допомагала відраховувати місяці.
Про це пише Popular Science.
В англійській мові слово moon походить від давньоанглійського mōna. Воно має спільне коріння зі словами в інших давніх мовах, які означали як сам Місяць, так і місяць як одиницю часу.
Це коріння пов’язують зі значенням «вимірювати». Причина проста: повторюваний цикл місячних фаз дозволяв людям стежити за плином часу ще задовго до появи сучасних календарів.
Подібний мовний зв’язок зберігся і в інших мовах, де назви небесного тіла та календарного місяця мають спільне походження.
Довгий час людство знало лише один природний супутник — Місяць. Ситуація змінилася у 1610 році, коли Галілео Галілей за допомогою телескопа виявив чотири тіла біля Юпітера.
Спочатку він вважав їх далекими зорями, але подальші спостереження показали, що ці об’єкти рухаються разом із планетою.
Галілей назвав їх «Медицейськими зорями» на честь своїх покровителів. У записах він також позначав ці тіла римськими цифрами залежно від їхньої відстані від Юпітера.
Згодом німецький астроном Йоганн Кеплер почав використовувати латинське слово satelles, яке означає «супутник» або «той, хто супроводжує». Саме воно стало основою сучасного міжнародного терміна satellite.
У 1614 році Кеплер також запропонував назвати чотири найбільші супутники Юпітера Іо, Європою, Ганімедом і Каллісто. Загальновживаними ці назви стали значно пізніше.