Учені запропонували побудувати всередині Місяця кільцевий прискорювач частинок, який охопить увесь супутник Землі. Гігантська установка зможе працювати з енергіями, що в тисячу разів перевищують можливості Великого адронного колайдера, і допоможе фізикам шукати невідомі елементарні частинки.
Про це пише Science Focus .
Майбутній суперколайдер пропонують розмістити під місячною поверхнею. Його кільцевий тунель матиме довжину майже 11 тисяч кілометрів і фактично оперізуватиме весь Місяць.
За задумом дослідників, установка працюватиме за тим самим принципом, що й Великий адронний колайдер на Землі, проте дозволить досягати значно вищих енергій під час зіткнення частинок.
У звичайному колайдері два пучки частинок рухаються кільцевим тунелем у протилежних напрямках. Найчастіше для таких експериментів використовують протони, хоча прискорювати можна також ядра атомів.
Усередині тунелю підтримують надвисокий вакуум, а потужні надпровідні електромагніти спрямовують і утримують пучки частинок, які розганяються майже до швидкості світла.
Після цього частинки зіштовхуються всередині спеціальних детекторів. Унаслідок зіткнень виникають інші частинки, властивості яких учені ретельно досліджують.
Що вища енергія зіткнення, то масивніші частинки можуть утворюватися. Саме тому фізики прагнуть створювати дедалі потужніші прискорювачі, здатні відтворювати умови, недоступні сучасним установкам.
Місячний суперколайдер, за розрахунками дослідників, зможе працювати з енергіями, які в тисячу разів перевищуватимуть енергію Великого адронного колайдера.
Це дозволить шукати нові елементарні частинки та фізичні явища, які поки залишаються недоступними для експериментального вивчення.
Проте будівництво установки такого масштабу на Землі супроводжувалося б величезними труднощами. Прокладання кільцевого тунелю завдовжки понад 10 тисяч кілометрів потребувало б подолання численних геологічних, технологічних і політичних перешкод.
На думку науковців, Місяць має кілька переваг для реалізації такого проєкту. Насамперед він геологічно стабільніший за Землю, що спростить прокладання підземного тунелю.
Крім того, дослідники вважають, що на супутнику буде простіше підтримувати надвисокий вакуум усередині прискорювача. Ще однією перевагою стане можливість отримувати великі обсяги сонячної енергії для роботи установки.
Водночас до початку будівництва людству доведеться створити на Місяці постійну базу, де протягом тривалого часу зможуть жити люди. Лише після появи такої інфраструктури можна буде розпочати спорудження гігантського прискорювача.
За оцінками вчених, саме будівництво місячного суперколайдера може тривати понад 20 років.
Якщо людство не здійснить надзвичайного технологічного прориву, завершити створення місячної версії Великого адронного колайдера до кінця XXI століття, ймовірно, не вдасться.