Після 50 років люди нерідко порівнюють своє життя з планами, які будували в молодості, і засмучуються через те, що не все вдалося здійснити. Психолог Ентоні ДеМарія назвав п’ять очікувань, від яких варто відмовитися, щоб менше виснажувати себе порівняннями та приділяти більше уваги тому, що приносить задоволення зараз.
Про це пише Parade .
До зрілого віку в багатьох людей змінюються життєві обставини: діти стають самостійнішими, професійні пріоритети переглядаються, а звичний ритм уже не завжди відповідає колишнім бажанням. На цьому тлі легко почати оцінювати себе за списком цілей, складеним багато років тому, і сприймати кожен невиконаний пункт як особисту невдачу.
ДеМарія радить насамперед відмовитися від переконання, що життя повинне розвиватися за заздалегідь визначеним сценарієм. Плани щодо кар’єри, житла, сім’ї чи подорожей можуть змінюватися через обставини, які людина не здатна повністю контролювати. Постійне зіставлення реальності з уявленнями про те, «як усе мало скластися», лише посилює невдоволення.
Замість того щоб намагатися будь-якою ціною виконати старий план, психолог пропонує переглядати цілі відповідно до нинішніх потреб. Людина може зберегти важливий для себе напрямок, але змінити спосіб його досягнення або відмовитися від мети, яка більше не приносить радості.
Друге очікування, яке варто залишити в минулому, — думка, що після 50 життя має стати серйозним і передбачуваним. Зрілий вік не зобов’язує відмовлятися від спонтанних рішень, гумору, нових знайомств і занять, які раніше здавалися незвичними.
Для когось новим враженням стане поїздка на вихідні, для іншого — танці, творчість або хобі, на яке раніше бракувало часу. ДеМарія звертає увагу на те, що задоволення від таких занять не залежить від необхідності відповідати певному уявленню про поведінку людини свого віку.
Третій пункт стосується зовнішності. Намагання неодмінно виглядати так само, як у 25 років, може перетворити природні вікові зміни на постійне джерело розчарування. Психолог радить не відмовлятися від догляду за собою, а змінити мету: дбати про теперішнє самопочуття замість того, щоб щодня порівнювати себе зі старими фотографіями.
Здорове харчування, достатній сон, фізична активність і догляд за шкірою залишаються важливими в будь-якому віці. Проте вони не повинні ставати частиною нескінченної боротьби за повернення зовнішності багаторічної давнини.
Четверте очікування — необхідність подобатися кожному. Бажання постійно отримувати схвалення змушує погоджуватися на незручні прохання, приховувати власну думку або витрачати час на стосунки, які не приносять задоволення.
Відмова від такого підходу не означає байдужості до почуттів інших людей. Ідеться про можливість встановлювати особисті межі та приділяти більше уваги тим, поруч із ким не потрібно удавати із себе когось іншого. Після 50 років це може означати перегляд кола спілкування й часу, який людина готова витрачати на чужі очікування.
П’яте переконання пов’язане з роботою: власну цінність не варто вимірювати лише посадою, зарплатою або кількістю професійних досягнень. Постійна гонитва за наступним підвищенням може залишати відчуття, що зробленого завжди недостатньо, навіть якщо людина вже досягла багатьох цілей.
Професійний розвиток може залишатися важливою частиною життя, але не єдиним джерелом відчуття його змісту. Час із родиною, дружба, волонтерство, творчість чи справа, яку людина робить для власного задоволення, також можуть бути значущими незалежно від кар’єрного статусу.
ДеМарія радить звертати увагу не тільки на кількість розваг, а й на те, чи мають щоденні заняття особистий сенс. Для однієї людини це буде допомога близьким, для іншої — давно відкладене захоплення або можливість спробувати себе в новій справі без вимоги неодмінно досягти в ній успіху.
Важливе місце в повсякденному житті посідає і рух. Всесвітня організація охорони здоров’я пов’язує регулярну фізичну активність дорослих із кращими показниками фізичного та психічного здоров’я, якості сну й когнітивного функціонування. Обирати можна доступні заняття, які відповідають стану здоров’я та приносять задоволення.
Не менш значущими залишаються соціальні зв’язки. Тривала самотність та ізоляція можуть негативно впливати на самопочуття, тоді як спілкування з людьми, яким довіряєш, допомагає підтримувати відчуття належності. Регулярні зустрічі з друзями, спільні прогулянки або участь у клубі за інтересами дають можливість зберігати й розширювати коло спілкування.