Місяць завжди був одним із головних об’єктів спостереження для астрономів, адже його рух тісно пов’язаний із життям на Землі. Сучасні дослідження показують, що він поступово віддаляється від нашої планети. Щороку ця відстань збільшується приблизно на 3,8 сантиметра.
Для вимірювання змін використовують лазери, що відбиваються від спеціальних дзеркал, залишених на поверхні Місяця астронавтами та зондами. Такий метод дозволяє з високою точністю визначати навіть найменші відхилення. Але головне питання полягає в тому, чому наш природний супутник “тікає” від Землі.
Зазвичай Місяць перебуває на відстані близько 385 тисяч кілометрів від Землі, проте його орбіта не є ідеально круглою. Вона коливається майже на 20 тисяч кілометрів, що пояснює різницю у розмірах повного Місяця на небі — іноді ми бачимо його як так званий супермісяць, пояснює The Conversation.
Астрофізики зазначають, що спостереження за рухом Місяця допомагають краще зрозуміти історію розвитку Землі й самого супутника протягом останніх 4,5 мільярда років.
Причиною поступового віддалення є припливи. Сила тяжіння Місяця по-різному впливає на різні частини Землі, що формує дві так звані “опуклості” океанів — одну, спрямовану до Місяця, і ще одну на протилежному боці планети. Вони не повністю збігаються з положенням Місяця, а трохи випереджають його, створюючи своєрідний “поштовх”, який змушує супутник рухатися на ширшу орбіту.
Збільшення орбіти Місяця тягне за собою інший процес — сповільнення обертання Землі. Оскільки наша планета фактично “передає” частину своєї енергії Місяцю, довжина доби поступово зростає. За оцінками вчених, у давні часи день тривав менш як 24 години, і лише з плином мільйонів років він подовжився до сучасного значення.
Проте варто зауважити, що ці зміни відбуваються надзвичайно повільно. Щорічне віддалення на кілька сантиметрів майже непомітне в масштабах життя людини. Це означає, що у найближчі мільйони років ми продовжимо спостерігати знайомі явища — сонячні й місячні затемнення, регулярні припливи та звичну тривалість дня.
На ранніх етапах свого існування Місяць був значно ближче до Землі. Вчені вважають, що він утворився після зіткнення нашої планети з протопланетою розміром із Марс. Тоді його розмір на небі був набагато більшим, ніж тепер. Дослідження скам’янілостей підтверджують, що ще 70 мільйонів років тому день тривав лише близько 23,5 години.
Що чекає на систему “Земля-Місяць” у майбутньому? Теоретично, через мільярди років Земля може синхронізувати своє обертання із супутником, і тоді ми бачитимемо лише один його бік. Втім, такі сценарії малоймовірні, адже Сонце в майбутньому розшириться до червоного гіганта, знищивши і Землю, і Місяць.