Суху квасолю можна приготувати без попереднього замочування на всю ніч, якщо скористатися методом 10/60. Спочатку бобові варять 10 хвилин, потім змінюють воду й готують ще приблизно годину — до повного розм’якшення зерен.
Про це пише Pyszności .
Традиційне приготування сухої квасолі часто починають із тривалого замочування. Зерна залишають у воді на ніч, щоб вони набрали вологи й швидше розм’якшилися під час варіння. Проте якщо квасолю забули замочити заздалегідь, це не означає, що доведеться відкладати приготування супу, рагу чи іншої страви.
Метод 10/60 передбачає два етапи варіння зі зміною води між ними. Квасолю спочатку кладуть у велику каструлю та заливають холодною водою так, щоб її рівень був на кілька сантиметрів вищим за зерна.
Каструлю ставлять на плиту, доводять воду до кипіння й варять квасолю протягом 10 хвилин. Якщо на поверхні з’являється піна, її можна зібрати ложкою.
Після першого етапу квасолю відкидають на друшляк, а воду зливають. Зерна повертають у каструлю та заливають свіжим окропом. Саме після заміни води починається основне варіння, яке зазвичай триває близько 60 хвилин.
Квасолю готують на слабкому вогні, періодично перевіряючи рівень рідини. Якщо вода википає, до каструлі доливають окріп, щоб зерна залишалися вкритими водою та проварювалися рівномірно.
Водночас 70 хвилин — не гарантований час приготування для всіх сортів квасолі. Дрібні білі зерна можуть розм’якшитися швидше, а великі білі чи червоні іноді потребують довшого варіння.
На тривалість приготування впливає і те, скільки часу квасоля зберігалася до потрапляння в каструлю. Старіші та пересушені зерна можуть залишатися твердими навіть після години варіння у свіжій воді.
Тому готовність краще визначати не лише за годинником. Приблизно через 60 хвилин основного варіння можна дістати одну з найбільших квасолин і розрізати її або розім’яти виделкою. Якщо всередині вона ще тверда, готування потрібно продовжити.
Для більш виразного смаку до води під час другого етапу варіння можна додати дві чайні ложки майорану, чайну ложку чаберу, лавровий лист і чотири горошини духмяного перцю. Сіль у цьому варіанті рецепта додають наприкінці приготування.
Готова квасоля має бути м’якою не лише зовні, а й усередині. Після цього її можна додавати до квасолевого супу, чилі кон карне, овочевого рагу або використовувати як основу для інших страв.
Існує й інший спосіб скоротити час попередньої підготовки — швидке замочування після короткого кип’ятіння. Для цього суху квасолю заливають великою кількістю води, доводять до кипіння та варять дві-три хвилини.
Потім каструлю знімають із плити, накривають кришкою та залишають приблизно на годину. Після такого замочування воду зливають, наливають свіжу й варять квасолю до готовності.
Якщо є трохи більше часу, зерна можна просто залити гарячою водою та залишити під кришкою на дві-три години. Після цього воду також зливають, а квасолю готують у свіжій воді до повного розм’якшення.