Відмова від зустрічі, непрочитане повідомлення чи прохання про допомогу не обов’язково потребують довгих пояснень. Нейропсихологиня Санам Хафіз назвала сім ситуацій, у яких люди зі здоровою самооцінкою частіше покладаються на власні рішення, а не на схвалення оточення.
Про це пише Parade .
Самооцінка впливає на те, як людина сприймає себе та наскільки вважає себе гідною поваги, любові й уваги. За словами Хафіз, здорова самооцінка не має нічого спільного з переконанням у власній перевазі над іншими. Йдеться про здатність приймати себе разом із недоліками та не ставити власну цінність у залежність від чужої думки.
Люди зі стійкою самооцінкою можуть висловлювати незгоду, не намагаючись будь-що переконати співрозмовника. Вони також не завжди відчувають потребу докладно обґрунтовувати свої рішення, особливо коли ті стосуються особистого часу, почуттів або життєвих пріоритетів.
Перша ситуація — встановлення особистих меж. Людина може відмовитися від запрошення словами «Сьогодні ввечері я не зможу», не вигадуючи переконливої причини. Хафіз пояснює, що право на відпочинок, усамітнення чи перерву не потрібно щоразу доводити іншим.
Упевненість у власних межах не означає байдужості до оточення. Можна ввічливо відмовити, не розкриваючи подробиць особистих обставин і не виправдовуючись за бажання провести час наодинці.
Друга ситуація — неможливість догодити всім. Люди зі здоровою самооцінкою можуть зважати на почуття інших, але не вважають себе відповідальними за те, щоб кожен залишався задоволеним їхніми рішеннями.
За словами психологині, така людина здатна прийняти, що її вибір когось розчарує, і при цьому не робити автоматичного висновку, що вона вчинила неправильно. Вона не прагне навмисно завдавати неприємностей, але й не готова постійно поступатися власними потребами заради чужого схвалення.
Третя ситуація — відповідь на повідомлення не одразу. Робота, догляд за близькими чи звичайний відпочинок можуть бути причиною відкласти телефон на кілька годин. Це не обов’язково свідчить про неповагу до співрозмовника.
Хафіз зазначає, що люди зі стійкою самооцінкою не відчувають обов’язку бути доступними для всіх цілодобово. Вони можуть відповісти пізніше, не супроводжуючи кожну затримку довгим поясненням того, чим були зайняті.
Четверта ситуація — висловлення власних почуттів. Людина не мусить переконувати інших, що має достатньо причин засмучуватися чи ображатися. Вона може прямо сказати: «Це мене зачепило» або «Я засмучений тим, що сталося».
Такі слова дозволяють повідомити про власну реакцію без довгого переліку доказів. Водночас вони не означають, що співрозмовник зобов’язаний погодитися з кожною оцінкою ситуації: йдеться насамперед про право назвати свої почуття.
П’ята ситуація — прохання про допомогу. Для людей із міцною самооцінкою потреба в підтримці не обов’язково стає свідченням слабкості чи нездатності впоратися із завданням. Тому їм простіше прямо сказати, яка саме допомога потрібна.
Психологиня радить тим, хто звик довго виправдовувати кожне прохання, спробувати спочатку чітко сформулювати його. Не обов’язково детально перелічувати всі причини, через які не вдалося зробити щось самостійно.
Шоста ситуація — визнання власних досягнень. Підвищення на роботі, повернення до навчання або вдало проведена презентація можуть бути приводом для гордості. Проте деякі люди одразу применшують свій успіх, щоб не здатися самовпевненими.
За словами Хафіз, люди зі здоровою самооцінкою не відчувають потреби знецінювати те, чим пишаються, лише заради комфорту оточення. На комплімент вони можуть відповісти простим «дякую», не переходячи відразу до переліку власних помилок.
Сьома ситуація — вихід зі стосунків або зміна життєвого рішення. Людина може завершити стосунки, які вважає шкідливими для себе, не намагаючись переконати всіх навколо, що мала для цього достатньо вагомі причини.
Так само вона може переглянути рішення щодо роботи чи способу життя, якщо змінилися обставини, з’явилася нова інформація або її попередній вибір більше не відповідає власним потребам. Хафіз наголошує, що впевнені в собі люди здатні вислухати чужу думку, не передаючи співрозмовнику право ухвалювати рішення замість них.




