У Великій Британії різко скорочується кількість нових реєстрацій собак порід, які ще донедавна були добре відомі завдяки полюванню, роботі з людьми, рекламі та кіно. Серед них — колі, далматини й староанглійські вівчарки, а для однієї з найрідкісніших порід у 2025 році зареєстрували лише п’ять цуценят.
Про це пише The Scotsman.
Попит на цуценят не означає, що всі породи мають однакову популярність. Частина майбутніх власників обирає добре знайомих домашніх улюбленців або собак змішаного походження, яких часто називають «дизайнерськими», наприклад лабрадудлів. Водночас традиційні британські та ірландські породи дедалі рідше з’являються в реєстраційних даних.
Королівський кінологічний клуб Великої Британії (Royal Kennel Club) відстежує становище корінних порід, яким загрожує скорочення чисельності. До переліку вразливих або таких, що потребують особливої уваги, потрапили як маловідомі мисливські собаки, так і породи, образ яких десятиліттями залишався впізнаваним у масовій культурі.
Бладгаунд — великий висловухий гончак із надзвичайно розвиненим нюхом. Спочатку цих собак використовували для полювання, а згодом залучали до пошуку зниклих людей за запаховим слідом. Попри давню історію породи та її робочі якості, у 2025 році у Великій Британії зареєстрували лише п’ять цуценят бладгаунда. За десятиліття кількість реєстрацій скоротилася на 90,6%.
Видровий гончак, або оттергаунд, походить із Північно-Західної Англії та сформувався як порода в першій половині XIX століття. Його вивели для полювання на видр, але сьогодні це один із найрідкісніших собак у переліку. За наведеною оцінкою, у світі налічується приблизно 600 представників породи, а у Великій Британії протягом 2025 року зареєстрували тільки десять її цуценят.
Сассекс-спанієль має історію, що сягає XVIII століття: породу офіційно описали в англійському графстві Сассекс у 1795 році. Цих собак вважають близькими родичами кламбер-спанієлів. Торік британський реєстр поповнився лише 15 цуценятами сассекс-спанієля, що свідчить про дуже невелику кількість нових представників породи.
Кучерявошерстий ретривер належить до тієї самої групи собак, що й популярні лабрадори та золотисті ретривери. Однак на тлі попиту на його відоміших родичів кількість реєстрацій кучерявошерстих ретриверів залишається низькою. У 2025 році зареєстрували 25 цуценят цієї породи, а за попередні десять років відповідний показник знизився на 69,9%.
М’якошерстий пшеничний тер’єр — єдиний представник тер’єрів у цьому переліку. Кількість зареєстрованих цуценят породи за десятиліття зменшилася з 326 до 92, тобто на 71,8%. Попри впізнавану м’яку шерсть і давню історію, ця порода також опинилася серед тих, за чиєю чисельністю стежать кінологічні організації.
Бобтейл, або староанглійська вівчарка, відомий густою кудлатою шерстю та характерним силуетом. Для багатьох британців образ такого собаки пов’язаний із рекламою фарби Dulux. Проте популярність у рекламі не перетворилася на стабільний попит серед власників: за 2025 рік у Великій Британії зареєстрували 218 цуценят бобтейла.
Довгошерста колі стала всесвітньо відомою завдяки Лессі — собаці з книжок, фільмів і телесеріалів. Однак впізнаваність екранного образу не зупинила скорочення кількості нових реєстрацій. За наведеними даними, показник для цієї шотландської пастушої породи зменшився приблизно вдвічі й становив 345 цуценят. Колі перебуває серед порід, чисельність яких потребує спостереження.
Далматин — ще один собака, добре знайомий глядачам завдяки кіно, зокрема історії про 101 далматинця. У 2025 році у Великій Британії зареєстрували 743 цуценят цієї породи — на 32% менше, ніж десять років тому. Порівняно з 2021 роком, коли кількість реєстрацій сягала 1662, спад перевищив 55%.
Ірландський водяний спанієль належить до дев’яти корінних ірландських порід собак. На батьківщині його також знають під народною назвою «болотяний собака». У 2016 році зареєстрували 69 цуценят цієї породи, а у 2025-му — 40. За десятиліття кількість нових реєстрацій зменшилася приблизно на 42%.
Грейгаунд, або англійський хорт, може здаватися поширеним собакою: представників цієї породи нерідко зустрічають у британських парках. Однак значна частина таких тварин — колишні бігові собаки, яких прихистили після завершення їхньої участі в перегонах. Це не тотожне кількості нових цуценят, зареєстрованих у породному реєстрі.
За даними за 2025 рік, у Великій Британії зареєстрували лише десять цуценят грейгаунда. У 2016 році цей показник становив 41, тож за десятиліття він скоротився на 75,6%.