Росія розширила арсенал ударних безпілотників від дешевих дронів-приманок до реактивних моделей зі швидкістю до 600 км/год. За оцінкою Euronews, частину таких апаратів теоретично можна запускати з суден російського «тіньового флоту» в Середземному морі по цілях у Європі на відстані близько 1000 км.
Про це пише Euronews.
Після більш ніж чотирьох років повномасштабної війни російський безпілотний арсенал уже не обмежується одним типом апаратів. До нього входять ударні дрони великої дальності, реактивні модифікації, розвідувальні БпЛА, баражуючі боєприпаси та FPV-дрони на оптоволокні.
Однією з основних систем залишається «Герань-2» — російська версія іранського Shahed-136. Залежно від модифікації такий безпілотник може долати до 2500 км, нести бойову частину масою до 50 кг і розвивати швидкість близько 185 км/год.
Відносно невисока вартість таких апаратів дозволяє застосовувати їх великими групами, створюючи додаткове навантаження на протиповітряну оборону.
На тлі розвитку української ППО Росія почала вдосконалювати швидкісні характеристики ударних безпілотників. «Герань-3», за наведеними даними, може розганятися приблизно до 370 км/год, «Герань-4» — до 500 км/год, а «Герань-5» — до 600 км/год.
Для окремих таких моделей заявляється дальність польоту близько 1000 км, а маса бойового навантаження може сягати 90 кг. Це перетворює сімейство «Герань» на набір апаратів із різними швидкістю, дальністю та завданнями.
Ще один тип — «Гербера». Спочатку цей дрон створювали як дешеву приманку для перевантаження радарів і відволікання засобів ППО.
За даними української розвідки, частину «Гербер» Росія почала оснащувати фугасно-осколковими бойовими частинами. Орієнтовна вартість одного такого апарата становить близько 10 тисяч доларів, а дальність версії-приманки може досягати 600 км.
«Ланцети» мають інше призначення. Їх переважно використовують біля лінії фронту для ударів по артилерії, радарах та бронетехніці.
Такий безпілотник може перебувати в повітрі приблизно годину, а маса бойової частини залежно від модифікації становить 3–5 кг. Також з’являлися повідомлення про більшу версію Lancet XXL, але її існування офіційно не підтверджували ані виробник, ані Міноборони Росії.
«Орлан-10» використовується головним чином для розвідки, спостереження та коригування артилерійського вогню. Він здатен перебувати в повітрі приблизно 18 годин і працювати на відстанях до 600 км залежно від режиму застосування.
За наведеними даними, Росія випустила понад тисячу «Орланів» різних модифікацій.
Значно більшим апаратом є «Оріон», який порівнюють за класом з американським MQ-9 Reaper. Його маса становить близько тонни, він може нести до чотирьох ракет і залишатися в повітрі до 24 годин.
Втім, серійне виробництво «Оріона» розгорталося повільніше, тому його роль у бойових діях залишається меншою, ніж у дронів сімейства «Герань».
Окремий напрям — FPV-дрони на оптоволокні. Вони отримують команди через кабель, а не радіосигнал, що значно ускладнює їх придушення традиційними засобами радіоелектронної боротьби.
Російські FPV-дрони такого типу зазвичай мають дальність близько 20–30 км і можуть переносити кілька кілограмів вибухівки.
Euronews окремо розглядає гіпотетичний сценарій, за якого Росія могла б використовувати судна так званого тіньового флоту в Середземному морі як платформи для запуску ударних безпілотників.
За цією оцінкою, з таких кораблів потенційно могли б запускатися «Герань-2», «Герань-3», «Герань-4» та «Герань-5», здатні нести вибухове навантаження до цілей на відстані приблизно 1000 км. У наведених даних не йдеться про підтверджений план Росії здійснити такі атаки.