Перш ніж стати всесвітньо відомим письменником, Стівен Кінг працював у пральні, викладав у школі та писав оповідання, щоб підтримати сім’ю. Його перший великий успіх почався з рукопису, який він викинув у смітник, а дружина знайшла й переконала дописати.
Стівен Едвін Кінг народився 1947 року в Портленді, штат Мен. Коли він був маленьким, його батьки розійшлися. Стівена та старшого брата Девіда виховувала мати Рут.
Родина часто переїжджала й жила в скрутних фінансових умовах. Згодом вони оселилися в Даремі, де мати майбутнього письменника працювала, зокрема, на кухні місцевого медичного закладу.
У 1966 році Кінг вступив до Університету Мену в Ороно, щоб вивчати англійську літературу. Уже з другого курсу він вів щотижневу колонку в студентській газеті, входив до студентського сенату та підтримував антивоєнний рух під час війни у В’єтнамі.
Перший помітний крок у літературі Кінг зробив ще студентом. У 1967 році журнал Startling Mystery Stories опублікував його оповідання The Glass Floor. Улітку він підробляв прибиральником, а писати продовжував у вільний від роботи час.
Після закінчення університету Кінга не призвали на військову службу. За наведеними в матеріалі даними, медична комісія визнала його непридатним через високий артеріальний тиск, слабкий зір, плоскостопість і проблеми з барабанними перетинками.
Саме під час навчання Стівен познайомився з Табітою Спрюс. Вони обоє працювали в університетській бібліотеці Fogler, а 1971 року одружилися.
Після випуску Кінг не відразу зміг влаштуватися вчителем і певний час працював у промисловій пральні. Подружжя жило на його заробіток, студентські кошти Табіти та невеликі гонорари за оповідання. Згодом він почав викладати англійську мову в школі, продовжуючи писати вечорами та у вихідні.
Роман, який змінив фінансове становище сім’ї, міг так і не з’явитися. Кінг написав кілька сторінок історії про школярку Керрі Вайт, але вирішив, що задум невдалий, і викинув рукопис.
Табіта знайшла сторінки в смітнику та прочитала їх. Вона переконала чоловіка не відмовлятися від історії й запропонувала допомогти з описом переживань дівчини-підлітка, які Кінг вважав складними для себе.
Згодом права на видання «Керрі» в м’якій обкладинці продали за 400 тисяч доларів. Після звістки про угоду Кінг хотів купити дружині розкішний подарунок до Дня матері, але знайшов відкритим лише невеликий магазин. Замість дорогого презенту Табіта отримала фен за 29 доларів. Письменник згадував, що після цього вони обоє розплакалися на кухні своєї маленької квартири.
Із популярністю виникла інша проблема: видавці не хотіли випускати надто багато книжок Кінга протягом одного року. Тоді він почав публікувати частину творів під ім’ям Річард Бахман.
Псевдонім склався з двох випадкових підказок. На столі письменника лежав роман Річарда Старка, а з програвача лунала музика гурту Bachman-Turner Overdrive. Ім’я Річард і прізвище Бахман Кінг поєднав у новий авторський підпис.
Під цим псевдонімом він, зокрема, видав роман «Лють» про школяра, який убиває вчителя та бере однокласників у заручники. Пізніше книжку знаходили серед речей молодих людей, причетних до нападів у школах.
Кінг не стверджував, що саме роман спричинив насильство. Водночас він вирішив припинити його перевидання. Особу письменника, який ховався за псевдонімом Бахман, зрештою розкрили після того, як читачі почали помічати схожість між творами двох авторів.
Не всі екранізації власних книжок сподобалися Кінгу. Він неодноразово критикував фільм Стенлі Кубрика «Сяйво», хоча стрічка набула широкого визнання.
На думку письменника, герой Джека Ніколсона від самого початку виглядав нестабільним, тоді як у романі Джек Торренс руйнувався поступово. Кінг також висловлював невдоволення тим, як у фільмі зобразили Венді.
У 1986 році письменник сам спробував себе в режисурі та зняв «Максимальне прискорення». Це був його єдиний повнометражний режисерський фільм. Згодом Кінг визнавав, що тоді майже нічого не знав про режисуру.
Знімання припали на період, коли письменник мав залежність від алкоголю та кокаїну. Він розповідав, що під час роботи над фільмом перебував під дією наркотиків і нерідко не розумів, що робить.
Проблеми із залежністю тривали роками. У 1987 році Табіта та близькі письменника втрутилися в ситуацію: вони зібрали банки з-під пива, сигарети, упаковки ліків та інші речі, які свідчили про масштаби проблеми, і показали їх Кінгу.
Письменник пізніше згадував, що навіть після цієї розмови ще близько року намагався знайти спосіб продовжувати вживати алкоголь і наркотики. Зрештою він відмовився від них і вже багато років залишається тверезим.
Ще одне тяжке випробування сталося в червні 1999 року. Кінг ішов уздовж дороги в штаті Мен, коли його збив фургон. Письменник отримав численні переломи, травму легені та переніс кілька операцій.
Поруч із Кінгом упродовж цих подій залишалася Табіта. Вони одружені з 1971 року та виховали трьох дітей — Наомі, Джо й Оуена. Обидва сини стали письменниками. Джо публікує книжки під ім’ям Джо Гілл, щоб їх оцінювали не лише через відоме прізвище батька.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Стівен Кінг публічно підтримав Україну. 28 лютого 2022 року він опублікував фотографію у футболці з написом «I Stand With Ukraine». Через кілька днів письменник також заявив, що не укладатиме нових контрактів на видання своїх книжок у Росії.