Подорожі до популярних міст Європи, Азії та США не завжди виправдовують очікування туристів щодо ввічливого спілкування та сервісу. У відгуках мандрівників згадують небажання відповідати англійською, незвичну поведінку в чергах і тисняву в транспорті, хоча частину таких ситуацій можна пояснити відмінностями місцевих звичаїв.
Про це пише Daily Mail .
Одним із міст, на яке скаржаться мандрівники, став Париж. Деякі відвідувачі французької столиці розповідають, що місцеві жителі неохоче відповідають англійською або виявляють роздратування, коли турист не володіє французькою.
Водночас ці враження не варто поширювати на всю Францію. За спостереженнями, наведеними в матеріалі, за межами Парижа ставлення до іноземних гостей може відрізнятися.
В Італії причиною невдоволення для деяких туристів стає поведінка в чергах. Мандрівники, звиклі чекати один за одним, можуть сприймати як неввічливість ситуації, коли інші люди просуваються вперед без звичного для них порядку.
Інші скарги стосуються Німеччини, зокрема Берліна. Туристам іноді здається надто різкою манера спілкування працівників залізничних станцій і довідкових служб. У відгуках згадують короткі відповіді, зауваження німецькою та випадки, коли прохання англійською залишаються без відповіді.
У Сеулі мандрівників найбільше дивують ситуації в людних місцях. Деякі туристи розповідають про поштовхи в натовпі та брак особистого простору в громадському транспорті. Труднощі також можуть виникати під час звернення по допомогу, якщо відвідувач не знає місцевих правил.
У Нью-Йорку невдоволення викликає швидкий ритм повсякденного життя. Туристи іноді сприймають поспішні відповіді або небажання перехожих зупинитися як грубість. У матеріалі таку поведінку пов’язують із темпом мегаполіса, де багато людей постійно поспішають.
До переліку місць, де враження туристів можуть не збігатися з їхніми очікуваннями, також потрапили Польща, Чехія та Угорщина. Деякі іноземні гості сприймають стриману манеру спілкування місцевих жителів як холодність або непривітність.
Водночас ідеться про суб’єктивні враження мандрівників, а не про доведені риси населення цих країн. У наведеному матеріалі немає єдиної методики опитування, кількості респондентів чи порівняльних показників, за якими можна було б визначити найбільш або найменш привітну країну.