Сезон танення морського льоду в Арктиці за кілька десятиліть подовжився приблизно на 40 днів, але близько 2010 року цей процес несподівано зупинився. Дослідники NASA пов’язали зміну з хмарністю, яка впливає на кількість сонячного світла над океаном, проте попереджають: стабілізація тривалості сезону не означає відновлення льодового покриву.
Про це пише Portfolio з посиланням на дослідження під керівництвом NASA.
Науковці проаналізували супутникові спостереження за 1979–2023 роки. Вони порівняли дати початку весняного танення морського льоду та його повторного замерзання восени, щоб визначити, як змінювалася тривалість теплого сезону в Арктиці.
З’ясувалося, що від 1979 року період танення став приблизно на 40 днів довшим. Причому основна зміна була пов’язана не з дедалі ранішим початком весняного танення, а з тим, що восени океан починав замерзати пізніше.
Особливо помітним цей процес був у 2000-х роках. У міру скорочення площі морського льоду дедалі більше відкривалася темна поверхня океану. На відміну від світлого льоду, вода поглинає більше сонячного випромінювання, тому довше зберігає тепло й затримує осіннє замерзання.
Проте приблизно з 2010 року тривалість сезону танення перестала помітно збільшуватися. За висновками дослідників, одним із ключових чинників стала зміна хмарності: до поверхні Північного Льодовитого океану почало надходити менше сонячного випромінювання. Це допомогло стримати подальше подовження періоду танення, хоча його тривалість і далі коливається від року до року.
Така зміна не свідчить про повернення Арктики до стану, у якому вона перебувала кілька десятиліть тому. Значну частину товстого багаторічного льоду вже втрачено, а нинішній покрив переважно складається з молодшого й тоншого льоду.
Через меншу товщину він чутливіше реагує на погодні умови. Зміни хмарності, сильний вітер або шторми можуть помітно впливати на те, як швидко лід тане та коли восени починає відновлюватися.
«Тривалість сезону танення тепер значно більше залежить від атмосферних впливів, оскільки лід уже тонший і вразливіший», — пояснила співавторка дослідження, фахівчиня з вивчення льоду Центру космічних польотів імені Годдарда NASA Лінетт Буаваер.
Науковці не виключають, що нинішня стабілізація тривалості сезону танення буде тимчасовою. На північ від Гренландії та поблизу Канадського Арктичного архіпелагу ще зберігаються ділянки товстого багаторічного льоду. Якщо вони продовжать стоншуватися, це може прискорити подальшу втрату крижаного покриву.
За даними дослідження, Арктика й далі нагрівається майже вчетверо швидше за середній показник для всієї планети, а морський лід, що зберігся, значно тонший, ніж кілька десятиліть тому.