Людство перевищило сім із дев’яти планетарних меж, які визначають умови для стабільного функціонування природних систем Землі. За оцінкою науковців, останньою до переліку порушених меж додалося закислення океану, а подальше зростання навантаження на природу підвищує ризик тривалих і потенційно незворотних змін.
Про це пише IFLScience.
Поняття планетарних меж використовують для оцінювання стану дев’яти ключових природних процесів, від яких залежить стабільність земного середовища. Перевищення такої межі не означає негайної катастрофи, проте свідчить про зростання ризику небезпечних змін у відповідній системі.
У звіті Planetary Health Check 2026, підготовленому Потсдамським інститутом досліджень впливу клімату, науковці встановили, що людська діяльність уже вивела за межі безпечного простору більшість досліджуваних процесів.
Йдеться про зміну клімату, втрату біорізноманіття, перетворення природних територій, порушення водного циклу, надмірне надходження поживних речовин у довкілля через використання добрив, забруднення новими речовинами та закислення океану.
Саме закислення океану вперше опинилося серед планетарних меж, які людство перевищило. Цей процес пов’язаний із поглинанням морською водою вуглекислого газу з атмосфери та змінами її хімічного складу.
У межах оцінювання лише два показники залишаються в безпечних межах на глобальному рівні — стан озонового шару та вміст атмосферних аерозолів. За цими напрямками вчені відзначили покращення протягом останніх років, хоча в окремих регіонах забруднення повітря й надалі становить небезпеку.
Провідний автор звіту Борис Сакшевскі наголосив, що навантаження продовжує зростати в усіх природних системах, які вже вийшли за межі безпечного простору. За його словами, це збільшує ймовірність масштабних, тривалих і потенційно незворотних змін.
Наслідки порушення природних процесів науковці пов’язують із посиленням ризиків екстремальної спеки, посух, пожеж і повеней. Упродовж останнього року такі явища зачепили різні частини світу, спричинивши людські втрати та значні руйнування.
У низці європейських країн літо 2026 року супроводжувалося надзвичайно високими температурами. Зокрема, на Сардинії повітря прогрівалося до 48,4 градуса за Цельсієм.
Спекотна погода ускладнила ситуацію з лісовими пожежами в Італії, Франції та Іспанії. Водночас окремі країни продовжували відчувати наслідки посухи, яка впливає на природні екосистеми, сільське господарство та доступність води.
Високі температури становлять небезпеку і для здоров’я людей. За наведеними оцінками, у Німеччині внаслідок хвилі спеки 2026 року кількість пов’язаних із нею смертей могла сягнути 14 тисяч. Цей показник є оцінкою, а не підтвердженою кількістю смертей, у кожному з яких спеку визначили безпосередньою причиною.
Серед інших прикладів масштабних природних катастроф науковці назвали мусонні повені в Пакистані 2025 року. Сильні опади та танення льодовиків спричинили затоплення територій, унаслідок чого постраждали понад 6,9 мільйона людей.
У 2026 році значні повені також сталися в Непалі та Тибеті. За наведеними даними, обвал льодовика в Гімалаях спричинив раптові паводки, які зруйнували цілі населені пункти та забрали щонайменше 1300 життів.
Кліматологиня Імперського коледжу Лондона Фрідеріка Отто наголосила на необхідності швидшого скорочення використання викопного палива та переходу до економіки з нульовими викидами. На її думку, без таких змін кількість небезпечних кліматичних явищ може зростати.
Окрему увагу дослідники приділили зв’язку між кліматом і станом природних екосистем. Ліси, океани та інші природні середовища впливають на обіг вуглецю, тому їхнє руйнування може посилювати кліматичні зміни.
Одним із найбільших природних поглиначів вуглецю залишаються тропічні ліси Амазонії. Вирубування дерев скорочує здатність цих екосистем поглинати вуглекислий газ та загрожує численним видам рослин і тварин.
Під значним навантаженням перебувають також морські екосистеми. За оцінками дослідників, щороку донним траленням охоплюють від 1% до 2% морського дна, зокрема в районах із високою біологічною продуктивністю та різноманіттям видів.
Додаткову загрозу становить можливе розширення видобування корисних копалин у глибоководних районах океану. Сукупні наслідки промислової діяльності для морських екосистем і природних процесів на планеті науковці поки не можуть оцінити повністю.
Водночас відновлення озонового шару дослідники наводять як приклад того, що міжнародні дії можуть зменшувати навантаження на природні системи. Його стан покращився завдяки заходам, спрямованим на скорочення використання речовин, які руйнують озон.
Директор Потсдамського інституту досліджень впливу клімату та співавтор звіту Йоган Рокстрьом наголосив, що людство вже має наукові знання й технологічні можливості для зменшення екологічних ризиків. За його словами, прискорення відповідних заходів необхідне для захисту життя людей, їхніх засобів до існування та збереження стабільних природних умов у майбутньому.