У Китаї археологи дослідили останки жінки, якій приблизно 700 років тому навмисно відрізали частину носа. Вона пережила каліцтво, однак після смерті її поховали окремо від інших людей, обличчям донизу. Науковці припускають, що жінку могли покарати за крадіжку або подружню зраду.
Про це пише Live Science .
Останки жінки середнього віку виявили ще 2019 року під час археологічних розкопок на цвинтарі Саньчжиюань у китайській провінції Хенань. Науковці дослідили близько 300 поховань, однак незвичайні пошкодження черепа однієї з покійних спочатку залишилися непоміченими.
Розкопки проводили поспіхом перед початком будівельних робіт. Лише у 2024 році археологиня Чженчжоуського університету Явей Чжоу під час детального вивчення кісток звернула увагу на характерні ушкодження носової ділянки черепа.
Радіовуглецеве датування показало, що жінка жила між 1298 та 1404 роками. Цей період охоплює завершення правління династії Юань і початок династії Мін.
Покійну знайшли в дерев’яній труні на південній околиці цвинтаря. На відміну від звичного положення тіла, її поклали обличчям донизу. Єдиною річчю, яку археологи виявили поруч із нею, була мідна шпилька для волосся.
Біологічний антрополог Техаського університету A&M Цянь Ван вважає, що місце та спосіб поховання можуть свідчити про негативне ставлення до цієї жінки за життя або після смерті. На його думку, ізольоване поховання без родини чи громади могло бути проявом суспільного осуду.
Найбільше дослідників зацікавив стан її черепа. Анатомічний отвір, що веде до носової порожнини, виявився неприродно розширеним. Обидві носові кістки були частково відтяті, а від перенісся залишилася лише частина.
Усередині носової порожнини науковці також виявили переломи кількох кісток. При цьому краї ушкоджених ділянок мали виразні сліди загоєння. Це означає, що жінка залишилася живою після травми та прожила достатньо довго, щоб кісткова тканина почала відновлюватися.
Через втрату частини кісток середня ділянка її обличчя мала провалену форму. Характер пошкоджень дав дослідникам підстави припустити, що ніс був відтятий навмисно, а не втрачений унаслідок звичайної травми.
Науковці не можуть повністю виключити вроджену ваду або наслідки захворювання. Проте поєднання ушкоджень, слідів загоєння та незвичного поховання вони вважають вагомими аргументами на користь каральної ампутації.
Відрізання носа було відомим видом покарання у стародавньому Китаї. Згадки про нього збереглися в писемних пам’ятках часів династії Шан, що правила приблизно у 1600–1046 роках до нашої ери. Один із давніх ієрогліфів зображував ніж біля носа.
Таке каліцтво входило до переліку так званих «П’яти покарань». Окрім відтинання носа, він включав татуювання обличчя, ампутацію стопи, кастрацію та смертну кару. Відтинання носа проводили без анестезії.
За словами Цяня Вана, причиною покарання жінки могла стати крадіжка худоби, зокрема великої рогатої худоби або ослів. В умовах аграрного господарства такі злочини мали серйозні наслідки для власників тварин.
Іншою можливою причиною дослідник назвав подружню зраду. За його словами, наприкінці правління династії Юань відтинання носа застосовували як покарання за тяжкі провини, зокрема за перелюб.
Встановити, за що саме покарали жінку, за її останками неможливо. Археологи не знайшли документів, які могли б підтвердити звинувачення або пояснити обставини її життя.
Водночас дослідники вважають знахідку першим матеріальним підтвердженням практики карального відтинання носа, про яку історикам раніше було відомо переважно з письмових джерел.
Біоархеологиня Каліфорнійського університету в Ріверсайді Елізабет Бергер, яка не брала участі в дослідженні, погодилася з висновком авторів про ймовірний каральний характер каліцтва.
Результати дослідження Цяня Вана та його колег опублікували в листопадовому випуску наукового журналу Journal of Archaeological Science: Reports.