У багатьох старих японських будинках взимку не намагаються підтримувати однаково високу температуру в усіх кімнатах. Замість цього тепло концентрують там, де перебуває людина, а для комфорту використовують котацу, електричні килими, ковдри, грілки та інші локальні способи обігріву.
Про це пише Japan with Nao.
Одна з причин такого підходу — слабка теплоізоляція старих японських будинків. Нагріте повітря швидко виходить назовні, тому обігрівати всю оселю може бути неефективно.
Замість цього японці часто прогрівають лише одну кімнату, де проводять найбільше часу. Для цього можуть використовувати гасові обігрівачі, які швидко дають відчутне тепло.
Ще один популярний варіант — електричний килим або нагрівальний мат.
Він особливо зручний у будинках, де багато часу проводять близько до підлоги. Нагрівання самої поверхні дозволяє не витрачати стільки енергії на весь об’єм повітря.
Одним із найвідоміших японських способів зігрітися залишається котацу.
Це низький столик із джерелом тепла під ним, накритий товстою ковдрою. Людина сідає поруч і ховає ноги під ковдру, завдяки чому тепло зберігається навколо нижньої частини тіла.
Взимку біля котацу їдять, дивляться телевізор, відпочивають і навіть дрімають.
У деяких старих оселях тепло від гасового обігрівача спеціальною трубою спрямовують під котацу. Так одне джерело одночасно прогріває кімнату і простір під столиком.
Для спини використовують електричні ковдри.
Їх можуть класти на дзайсу — традиційний японський стілець без ніжок. У такому разі котацу гріє ноги, а ковдра — спину.
Велику роль відіграє і домашній одяг.
У холодних будинках носять термобілизну, теплі кофти та легінси під штани. Такий одяг використовує не лише старше покоління, а й молодь, особливо у холодніших регіонах.
Популярні також одноразові грілки хару-кайро.
Їх приклеюють до одягу в районі живота або попереку. Такі грілки можуть віддавати тепло протягом кількох годин і майже не заважають рухатися.
Окремо японці вирішують проблему холодних ванних кімнат і туалетів.
Підігрів сидіння є поширеною функцією унітазів, а в старіших будинках можуть додатково ставити невеликі обігрівачі або робити теплу підлогу.
Це пов’язано не лише з комфортом. Різкий перехід із теплого приміщення до дуже холодного може спричиняти різкі зміни артеріального тиску, що особливо небезпечно для літніх людей.
У японських ваннах поширена функція оідакі, яка дозволяє повторно підігрівати воду.
Це зручно, коли кілька членів сім’ї по черзі користуються однією ванною і не потрібно щоразу набирати нову гарячу воду.
Взимку люди також можуть проводити у гарячій ванні 10–15 хвилин, щоб добре зігріти тіло.
Ще один спосіб боротьби з холодом — гаряча їжа.
Однією з традиційних зимових страв є набе — хот-пот із овочами, м’ясом, грибами, тофу та іншими інгредієнтами, який готують прямо на столі.
Перед сном японці також прогрівають постіль.
Для цього використовують електричні ковдри, грілки з гарячою водою або спеціальні сушарки для футонів, які подають усередину тепле повітря та одночасно допомагають прибрати зайву вологу.
Ще один зимовий аксесуар — харамакі, широкий тканинний пояс навколо живота, який допомагає зберігати тепло в ділянці тулуба навіть під час сну.