Служитель релігійного об’єднання Свідків Єгови намагався через суд скасувати мобілізацію, посилаючись на релігійну заборону брати до рук зброю. Однак Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив чоловікові та залишив чинними рішення про його призов і зарахування до військової частини.
Про це пише «Судово-юридична газета» .
Судовий спір розпочався після подій 22 квітня 2025 року. Того дня патрульні поліцейські примусово доставили чоловіка до територіального центру комплектування, оскільки він перебував у розшуку через порушення правил військового обліку.
У ТЦК військовозобов’язаний уточнив облікові дані, пройшов медичний огляд та отримав повістку. Того ж дня керівник центру комплектування видав наказ про його призов під час мобілізації.
Наступного дня командир військового підрозділу зарахував чоловіка до списків особового складу та призначив курсантом.
Однак мобілізований не погодився з таким рішенням. Ще в день доставлення до ТЦК він подав письмове звернення, у якому повідомив про свої релігійні переконання.
Чоловік зазначив, що є охрещеним служителем Свідків Єгови з 2007 року, а з 2019-го має сан диякона збору.
За його словами, релігійні переконання не дозволяють йому брати до рук зброю або підтримувати армію. Тому він просив направити його на альтернативну невійськову службу чи надати відстрочку від мобілізації.
Не домігшись скасування призову, чоловік звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду. Він вимагав визнати незаконними накази про мобілізацію, направлення до військової частини та зарахування курсантом.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Після цього служитель Свідків Єгови оскаржив рішення в апеляційному суді.
Під час розгляду справи судді звернули увагу на особливості законодавства щодо альтернативної служби.
Стаття 35 Конституції України передбачає можливість заміни виконання військового обов’язку альтернативною невійськовою службою, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина.
Водночас суд зазначив, що Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» регулює питання заміни строкової військової служби.
Оскільки чоловіка призвали під час мобілізації в особливий період, суд не знайшов передбаченого законом механізму для задоволення його вимоги про направлення на альтернативну службу.
Також судді врахували, що позивач відмовлявся не лише від використання зброї, а й від будь-якої роботи у військових шпиталях та тилових установах.
Фактично його вимоги передбачали повне звільнення від військового обов’язку, а не лише заміну служби зі зброєю на інші обов’язки.
Окремо суд розглянув питання можливого бронювання чоловіка як священнослужителя.
Бронювання релігійних працівників передбачене за визначених умов, зокрема за наявності трудових відносин та виконання обов’язків із проведення богослужінь на посадах, включених до спеціального переліку.
Проте у справі не було доказів того, що відомості про чоловіка передавали до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті для оформлення бронювання.
Суд також послався на Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації», який не звільняє громадян від конституційних обов’язків лише на підставі їхнього віросповідання.
Водночас довідку про належність до релігійної громади суд не визнав достатнім доказом стійких переконань щодо неприйняття участі в оборонній війні.
Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив служителю Свідків Єгови в задоволенні апеляційної скарги, визнавши дії ТЦК законними, та залишив рішення Рівненського окружного адміністративного суду без змін.