Наталі Грегер незабаром виповниться 101 рік, але вона не пов’язує довголіття з жорсткою дієтою чи складними правилами. Жінка щодня їсть чорницю, дозволяє собі шоколад і бекон, багато років танцювала та намагається не зациклюватися на життєвих труднощах.
Про це пише Today.
Грегер народилася 1925 року в Нью-Йорку. У 21 рік вона вийшла заміж, працювала телефоністкою, а з чоловіком прожила разом 68 років.
У подружжя народилося двоє дітей, згодом з’явилися четверо онуків і шестеро правнуків. Нині жінка живе у закладі для догляду за літніми людьми в Інглвуді.
Однією зі своїх постійних звичок вона називає чорницю, з якої починає сніданок.
Також протягом життя Грегер любила яблука та авокадо. При цьому якоїсь суворої системи харчування вона не дотримується і каже, що загалом їсть усе.
Від улюблених продуктів жінка теж не відмовляється.
Серед її слабкостей — темний шоколад і бекон. Сніданок довгожительки нерідко складається з двох яєць, бекону та англійського мафіна.
Водночас подібний раціон не можна вважати універсальним рецептом довголіття. Фахівці наголошують, що люди, які доживають до дуже поважного віку, можуть мати рідкісні генетичні особливості, що впливають на ризик вікових захворювань.
Ще одна звичка Грегер — регулярний рух.
Вона багато років захоплювалася бальними танцями й навіть навчила танцювати свого чоловіка. Щонеділі подружжя вмикало музику та танцювало вдома.
Зараз через вік жінка вже не рухається так активно, але продовжує танцювати під музику, сидячи на стільці.
Важливе місце в її житті займали й заняття, які допомагали розслабитися.
Мати навчила Грегер в’язати ще в дитинстві, і вона багато років робила пледи, шапки та светри. Припинила це заняття лише кілька років тому через проблеми з руками.
Тепер вона грає в пасьянс на iPad і в канасту з друзями.
Окрему роль довгожителька відводить ставленню до проблем.
За її словами, вона намагається не концентруватися на труднощах, любить сміятися та жартувати й називає себе оптимісткою.
Грегер каже, що її головне правило полягає в тому, щоб залишатися відкритою, приймати життя таким, яким воно є, і намагатися ним насолоджуватися.