Російські атаки на дата-центри в Україні вже призводять до локальних збоїв зв’язку, але проблема може бути значно ширшою за повільний інтернет. Експертка з енергетичної та AI-інфраструктури Анна Бон вважає, що дата-центри фактично стали частиною критичної інфраструктури, від якої залежатимуть економіка, штучний інтелект і цифровий суверенітет країни.
Про це пише Анна Бон.
За її словами, лише 23–25 вересня у Києві було знищено або пошкоджено кілька об’єктів цифрової інфраструктури, серед яких майданчик, де працював MiroHost, обладнання Cityhost, вузли Etherlink, UTELS, «Павутина», Crazy Network, DataGroup та Cosmonova.
Повністю відключити інтернет по всій країні, на її оцінку, дуже складно. Українська мережа має багато маршрутів, тому після знищення одного вузла трафік може піти іншими шляхами.
Водночас удари по кількох великих вузлах одночасно здатні зробити інтернет повільнішим і менш стабільним, а відновлення — довшим. Особливо складною ситуація стає, коли разом із цифровою інфраструктурою пошкоджується енергетика.
За наведеними даними Мінцифри, у перші дні атак на дата-центри проблеми з інтернетом відчули близько 100 тисяч домогосподарств у Києві та області.
Бон радить користувачам заздалегідь з’ясувати у свого провайдера, за якою технологією підключений будинок, скільки мережа може працювати без електроенергії та чи має оператор резервні маршрути.
Два провайдери можуть бути корисними лише тоді, коли їхні мережі справді незалежні одна від одної. Для більшості домогосподарств практичним резервом вона називає оптоволокно, батарею для роутера та мобільний інтернет іншого оператора.
Starlink також може бути запасним варіантом, але він потребує відкритого неба та електроживлення. Крім того, супутниковий зв’язок не є повністю захищеним від засобів радіоелектронної боротьби.
Набагато серйознішою Бон називає проблему збереження власної цифрової інфраструктури в Україні. Дата-центри потрібні не лише для сайтів і хмарних сервісів, а й для розвитку систем штучного інтелекту.
Для роботи ШІ потрібні обчислювальні чипи, а їм — дата-центри з великим обсягом електроенергії, охолодженням, оптичними каналами, резервним живленням та іншою фізичною інфраструктурою.
Експертка звертає увагу, що ця інфраструктура має конкретні адреси й тому може бути фізично атакована.
За оцінкою економіста Колумбійського університету Стейна ван Ньювербурга, наведеною Бон, США в період із 2025 до 2032 року можуть вкласти близько $10,3 трлн у дата-центри та пов’язану з ними інфраструктуру.
Це в середньому відповідає 3,63% американського ВВП щороку. Для порівняння, під час історичного буму залізниць витрати становили близько 2,24% ВВП, автомагістралей — 1,13%, а оптики й телекомунікацій — близько 1,1%.
Після нещодавньої атаки засновник MiroHost повідомив, що 90–95% клієнтів компанії були розміщені за кордоном, тому вони продовжили працювати після знищення київського майданчика.
Частину резервної інфраструктури українські компанії вже переносять до Європи. Під час війни це підвищує стійкість бізнесу, але Бон застерігає від сценарію, за якого разом із резервами за кордон поступово переміститься і значна частина українських обчислювальних потужностей.
Оптимальною вона вважає модель, за якої Україна зберігає власні дата-центри, але водночас має географічно рознесений резерв за межами одного майданчика.
Серед можливих варіантів захисту розглядається розміщення дата-центрів під землею. Подібні об’єкти вже працюють у колишніх бомбосховищах, шахтах і військових бункерах у Швеції, Норвегії та Швейцарії.
Водночас навіть захищена будівля не вирішує проблему повністю. Якщо дата-центр має лише одну оптичну трасу або одну лінію живлення, пошкодження цих каналів може зробити навіть підземний об’єкт недоступним.