Рентгенівська обсерваторія NASA «Чандра» показала галактики на різних етапах їхнього розвитку — від активного зореутворення до потужних викидів речовини в міжгалактичний простір. Нові зображення об’єднали дані за десятки років із спостереженнями «Джеймса Вебба», «Хаббла», Swift, NuSTAR та інших телескопів.
Про це пише SciTechDaily.
Астрономи зазвичай поділяють галактики на спіральні, еліптичні та неправильні. Спіральні мають характерні рукави, еліптичні переважно містять старіші зорі й часто зберігають сліди давніх злиттів, а неправильні можуть бути наслідком зіткнень або інтенсивного зореутворення.
У видимому світлі телескопи добре показують зорі, газ і пил. Рентгенівські спостереження дають змогу побачити процеси, які залишаються прихованими для звичайної оптики.
«Чандра» реєструє газ, нагрітий до мільйонів градусів, компактні залишки зір, наслідки вибухів і речовину, яку розігрівають активні надмасивні чорні діри.
Такі процеси безпосередньо впливають на еволюцію галактик. Вибухи зір і потужні потоки речовини розсіюють хімічні елементи, які згодом можуть увійти до складу нових зір, планет і атмосфер.
Спіральні галактики Messier 33 і NGC 3938 добре видно «згори». У їхніх рукавах зосереджені активні зоряні системи, області формування нових зір та залишки космічних вибухів.
NGC 1672 і NGC 1385 належать до спіральних галактик із перемичкою. Їхні видовжені центральні структури складаються із зір, газу та пилу.
Такі перемички можуть спрямовувати речовину ближче до центру галактики й забезпечувати матеріал для нових спалахів зореутворення.
Іншу картину дають галактики, які спостерігаються з ребра. У NGC 4725, відомої як галактика Кит, і Messier 82, або галактики Сигара, астрономи бачать величезні гало та так звані надвітри.
Ці потоки складаються з газу, нагрітого до мільйонів градусів. Численні зоряні вибухи викинули його на тисячі світлових років за межі галактик.
Разом із цим газом у міжгалактичний простір потрапляють елементи, що утворилися під час еволюції та вибухів зір.