Працівника «Укрсиббанку» мобілізували після візиту до ТЦК, а наступного дня, коли його направили до військової частини, він уже мав чинне бронювання та відстрочку. Чоловік оскаржив призов і домігся рішення про звільнення з військової служби, яке залишив без змін апеляційний суд.
Про це пише Судово-юридична газета .
Спір виник через те, що наказ про мобілізацію чоловіка видали 13 лютого 2025 року, а вже 14 лютого він отримав статус заброньованого. Суди у справі №620/3618/25 мали з’ясувати, чи міг ТЦК направити його до військової частини, не врахувавши оформлення відстрочки.
Чоловік працював в АТ «Укрсиббанк». Ще 23 січня 2025 року Національний банк визначив установу критично важливою для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Цей статус дозволяв оформлювати бронювання працівників за встановленою процедурою.
13 лютого банківський працівник прийшов до ТЦК для уточнення військово-облікових даних. Того самого дня він пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його придатним до військової служби. Після цього начальник відповідного органу ТЦК видав наказ №43 про призов чоловіка під час мобілізації та направлення до Київського міського збірного пункту.
Наступного дня, 14 лютого, чоловіка направили до військової частини. Наказом командира №47 його зарахували до списків особового складу та на всі види забезпечення. Однак на цю дату працівник банку вже мав чинне бронювання та відстрочку від призову, що підтверджували відомості з «Дії» та витяг із «Резерв+».
Чоловік звернувся до суду з вимогою скасувати накази, пов’язані з його мобілізацією, та виключити його зі списків особового складу військової частини. Відповідачами у справі стали відповідний ТЦК і військова частина.
24 березня 2026 року Чернігівський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов. Він скасував накази від 13 та 14 лютого 2025 року в частині, що стосувалася позивача, а також наказ командира про призначення чоловіка на посаду та зарахування до особового складу. Військову частину зобов’язали видати наказ про його виключення зі списків і звільнення зі служби.
Військова частина не погодилася з таким рішенням і подала апеляційну скаргу. Проте Шостий апеляційний адміністративний суд визнав, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та застосував законодавство.
Під час розгляду суд звернув увагу на правила бронювання військовозобов’язаних. Особи, які мають належно оформлене бронювання та перебувають на спеціальному військовому обліку, не підлягають призову під час мобілізації протягом дії відстрочки. Бронювання оформлюється в електронному вигляді, а переведення на спеціальний військовий облік за визначених умов відбувається автоматично протягом 72 годин від формування відповідного списку.
Суд також урахував, що 13 лютого чоловік уточнив військово-облікові дані й мав законні підстави для отримання бронювання у строк, передбачений порядком його оформлення. Водночас ТЦК, за висновком суду, належним чином не перевірив наявність у працівника банку права на відстрочку перед виданням наказу про призов.
Вирішальне значення мало те, що до військової частини чоловік прибув 14 лютого — у день, коли державні інформаційні ресурси вже підтверджували його бронювання. Апеляційний суд погодився з висновком, що на момент фактичного призову працівник банку не підлягав мобілізації.
Окремо суд розглянув питання, чи достатньо для відновлення прав чоловіка лише скасувати наказ про призов. Закон прямо не називає незаконну мобілізацію ТЦК окремою підставою для звільнення з військової служби. Проте в цій справі проходження служби стало безпосереднім наслідком наказу, який суд визнав незаконним.
Тому суд визнав належним способом захисту не тільки скасування відповідних наказів, а й зобов’язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу та звільнити його зі служби. Таке рішення ухвалили з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема дати набуття бронювання та направлення чоловіка до частини.
Шостий апеляційний адміністративний суд залишив скаргу військової частини без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року — без змін. Постанова апеляційного суду від 15 вересня 2026 року набрала законної сили в день її ухвалення.