Самці зябликів навесні змінюють тьмяне зимове забарвлення на яскраве, хоча для цього їм не потрібно знову линяти. Насичені кольори з’являються завдяки поступовому зношуванню світлих кінчиків пір’я, під якими ще з кінця літа приховані яскравіші ділянки.
Про це пише Discover Wildlife .
Зяблики належать до птахів, яких часто можна побачити й почути з першими теплими весняними днями. У цей час самці привертають увагу не лише співом, а й помітно яскравішим оперенням. Здається, ніби вони змінили зимове пір’я на нове шлюбне вбрання.
Насправді основне линяння у зябликів відбувається лише раз на рік — зазвичай після завершення сезону розмноження. Наприкінці літа старе пір’я поступово випадає, а на його місці виростає нове, з яким птах проведе зиму й зустріне наступну весну.
Отже, весняне перетворення починається задовго до того, як його помічають люди. Секрет криється в тому, як формується кожне нове перо та чому його кінчик відрізняється від решти поверхні.
Основу пір’я становить β-кератин — міцний білок, з якого утворюється його структура. Поки перо росте, воно перебуває всередині захисної оболонки. Там формується його майбутня форма та відкладаються пігменти, які визначають забарвлення.
Нові клітини утворюються біля основи пера, поруч із фолікулом, а в міру росту сформовані ділянки віддаляються від шкіри птаха. Наприкінці цього процесу організм поглинає живі клітинні структури, які більше не потрібні для формування пера.
Після руйнування захисної оболонки назовні виходить повністю сформоване пір’я. Воно вже не є живою тканиною, тому його колір не змінюється так, як, наприклад, забарвлення шкіри.
Проте різні ділянки одного пера мають неоднакову будову. Частини, які згодом стануть його кінчиками, формуються першими. Вони містять менше меланіну — пігменту, що надає темного забарвлення, а також менше кератину, який забезпечує міцність і стійкість до зношування.
Через це кінчики нового пір’я зяблика від самого початку світліші та менш міцні, ніж ділянки під ними. Саме ці бліді краї переважають у зовнішньому вигляді птаха восени та взимку, приглушуючи насиченіші кольори оперення.
Протягом холодних місяців пір’я поступово зношується. Його тонкі світлі кінчики стираються й обламуються, відкриваючи темніші та яскравіші частини, які раніше були менш помітними.
Це відбувається поступово, а не за одну ніч. Проте навесні результат стає особливо помітним: самець виглядає так, наче раптово змінив забарвлення, хоча його яскраве пір’я сформувалося ще під час попереднього линяння.
Завдяки такій будові пір’я зяблик отримує виразніше шлюбне забарвлення без додаткового весняного линяння. Світлі кінчики, які приховували насичені кольори взимку, до початку нового сезону розмноження поступово зношуються.