24 вересня віряни вшановують пам’ять преподобного Феодосія Манявського та рівноапостольної Фекли. Із цим днем пов’язані народні звичаї та прикмети, зокрема повір’я, за яким не варто позичати гроші або давати їх у борг, щоб не втратити достаток.
Преподобного Феодосія Манявського шанують як одного із засновників Манявського скиту, який називають українським Афоном. Його життя пов’язане з чернецтвом, духовним служінням і розвитком монастирської традиції в Україні.
Цього дня також вшановують рівноапостольну Феклу. У народній традиції свято називають Теклею. До святої звертаються з молитвами про щасливий шлюб, сімейне благополуччя та зцілення від недуг, зокрема хвороб очей, шкіри й опіків.
Із днем Фекли пов’язували початок обмолоту зерна. Із нового борошна пекли хліб, яким пригощали членів родини та худобу. За давнім повір’ям, такий звичай мав захищати від хвороб узимку.
Феклу також вважали покровителькою міцного шлюбу. У народі вірили, що все зав’язане цього дня буде важко розв’язати, тому 24 вересня вважали сприятливою датою для весілля. За повір’ям, подружжя, яке одружиться цього дня, житиме разом довгі роки.
Чимало народних заборон стосуються сімейних стосунків. За звичаєм, цього дня не радили сваритися з батьками та старшими родичами або підвищувати на них голос. Вважалося, що такі вчинки можуть накликати хвороби.
Також уникали лайки та образливих слів. Існувало повір’я, що сказане у гніві повернеться до людини з потрійною силою.
Окрему увагу приділяли порядку в оселі. За народними уявленнями, залишений безлад міг відвернути удачу від дому, тому господарі намагалися прибрати житло.
Грошова прикмета стосується позик. У народі вірили, що 24 вересня не варто ні брати гроші в борг, ні позичати їх іншим. За повір’ям, після цього достаток може надовго залишити оселю. Це саме народне вірування, а не церковна заборона чи фінансове правило.
Крім того, цього дня за звичаєм радили утриматися від важкої фізичної праці та вживання алкоголю. Такі обмеження належать до народних традицій, пов’язаних зі святом.
За природними прикметами 24 вересня намагалися передбачити погоду на найближчі місяці. Якщо на дубах було багато жолудів, очікували м’якої зими та врожайного літа. Низький політ птахів вважали ознакою ранньої й холодної зими.
Грім цього дня, за повір’ям, віщував коротку та малосніжну зиму. Велика кількість ягід на горобині, навпаки, вважалася провісником суворих морозів.
Якщо бджоли ще збирали мед, це пов’язували з тривалою теплою осінню. Червонуватий Місяць з обідком вважали прикметою посушливого наступного літа, а яскраве ранкове сонце — ознакою можливої різкої зміни погоди протягом дня.
За кількістю листя на деревах також намагалися визначити наближення холодів. Якщо листя залишалося багато, за народними спостереженнями, швидких морозів не очікували. Наприкінці вересня світловий день поступово скорочується, а ночі стають довшими.