Українці, які планують переїзд до Європи, можуть зіткнутися з незвичною системою опалення: у багатьох країнах квартири не підключені до міських тепломереж, а обігрівати житло доводиться самостійно. У деяких державах для цього використовують кондиціонери та електричні обігрівачі, тоді як ціни на електроенергію суттєво відрізняються.
У країнах Європи немає єдиного підходу до опалення житла. Десь працюють міські тепломережі, в інших державах переважають індивідуальні котли, а в регіонах із м’якими зимами мешканці часто обходяться кондиціонерами або переносними обігрівачами.
Однією з країн, де централізоване теплопостачання не набуло поширення, є Кіпр. Через теплий клімат потреба в обігріві будинків протягом року порівняно невелика, тому житло зазвичай опалюють індивідуально.
Для підтримання комфортної температури кіпріоти використовують кондиціонери з функцією обігріву та електричні обігрівачі. Тому під час оренди квартири варто заздалегідь перевірити, яке саме обладнання встановлене в помешканні.
Схожа ситуація на Мальті. Там опалення також переважно організовують окремо для кожного житла, оскільки зими відносно м’які. Водночас у теплу пору року значно більшого значення набуває охолодження приміщень.
У 2024 році на кондиціонери, вентилятори та інші засоби охолодження припало 15% енергії, спожитої мальтійськими домогосподарствами. Це відображає особливості місцевого клімату, де потреба в захисті від спеки може бути значнішою, ніж в опаленні.
В Ірландії клімат прохолодніший, однак і там переважає індивідуальне опалення будинків. Історично житло забезпечували власними системами обігріву, а не підключали до великих міських тепломереж.
У Великій Британії централізоване теплопостачання існує, проте більшість будинків опалюють за допомогою власних котлів. Тому під час вибору житла важливо з’ясувати, який тип системи встановлений і як оплачуються енергоносії.
У Франції міські тепломережі можна знайти у великих містах, зокрема в Парижі. Водночас значна частина мешканців користується індивідуальними системами, тому умови опалення можуть відрізнятися навіть у межах одного міста.
Німеччина поєднує обидва підходи. Частина будинків підключена до централізованого теплопостачання, тоді як в інших використовують індивідуальні газові котли та інше опалювальне обладнання.
В Іспанії нерідко обігрівають квартири кондиціонерами. Міські тепломережі також існують, але охоплюють далеко не всі будинки. Через особливості опалення та теплоізоляції мешканці окремих помешкань скаржаться на холод у приміщеннях узимку.
У Португалії також поширений індивідуальний обігрів житла. Водночас приблизно кожна п’ята родина, за наведеними даними, не може дозволити собі підтримувати вдома достатньо комфортну температуру протягом зимового сезону.
Переважно самостійно опалюють будинки також у Бельгії, Греції та Швейцарії. Однак це не означає повної відсутності централізованих тепломереж у цих країнах: конкретна система залежить від населеного пункту й типу будівлі.
На витрати взимку впливає не лише спосіб опалення, а й стан самого будинку. Якщо стіни, вікна та дах погано утримують тепло, навіть ефективна система обігріву потребуватиме більше енергії.
Саме тому утеплення житлових будівель залишається одним із напрямів європейської політики енергоефективності. Зменшення тепловтрат дозволяє скоротити споживання енергії та витрати мешканців.
У Великій Британії значна частина житлового фонду є старою: 37% будинків зведені ще до 1946 року. Вік будівель може ускладнювати їхнє утеплення та впливати на витрати на опалення.
Натомість Норвегію та Німеччину відзначають серед країн із високими показниками теплоізоляції житла. Добре утеплені будинки повільніше втрачають тепло, тому для підтримання температури їм потрібно менше енергії.
Вартість електроенергії також суттєво впливає на бюджет тих, хто користується електричним обігрівом. За наведеними даними Євростату за 2025 рік, ціни в різних європейських країнах коливалися від 6,2 євро за 100 кВт·год у Туреччині до 38,4 євро в Німеччині.
Серед інших країн із високими цінами на електроенергію названі Бельгія — 35,7 євро за 100 кВт·год, Данія — 34,8 євро, Італія — 32,9 євро та Ірландія — 32,6 євро.
Наведений середній показник становить 28,7 євро за 100 кВт·год. Серед країн Європейського Союзу найнижчу ціну зафіксовано в Угорщині — 10,4 євро за 100 кВт·год. Водночас після врахування різниці в доходах населення розрив у доступності електроенергії між країнами стає меншим.