Бірманські пітони у Південній Флориді використовують дерева не лише для відпочинку та прогрівання на сонці. Вчені зафіксували, що дорослі змії збираються там групами й навіть висиджують яйця, а молоді особини переміщуються між гілками.
Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в Journal of Herpetology .
Бірманські пітони походять із Південно-Східної Азії, проте нині їхня інвазивна популяція мешкає і в Південній Флориді. Ці змії належать до найбільших у світі: довжина окремих особин може перевищувати п’ять метрів, а маса — сягати 150 кілограмів.
Попри такі розміри, пітони здатні підійматися на дерева. Щоб з’ясувати, наскільки часто вони це роблять і для чого використовують гілки, дослідники протягом кількох років стежили за їхніми переміщеннями.
Спостереження тривали з листопада 2017 року до грудня 2024-го. За цей час науковці відстежували 356 змій: 188 дорослих і 168 молодих пітонів.
Кожній особині визначали стать, вимірювали довжину та масу тіла. Після цього зміям хірургічно імплантували радіопередавачі, які дозволяли знаходити їх у природному середовищі.
Дослідники щотижня перевіряли місцеперебування пітонів. Якщо змію виявляли на дереві, фіксували, де саме вона перебувала та чим займалася.
Поведінку поділили на шість категорій: відпочинок, прогрівання на сонці, переміщення, харчування, висиджування яєць і скупчення змій. Скупченням вважали випадки, коли дві або більше особин перебували на відстані не більш ніж одного метра одна від одної.
Спостереження показали, що дорослі пітони використовували дерева для відпочинку, прогрівання, перебування поруч з іншими зміями та висиджування яєць. Молодих пітонів дослідники бачили на гілках під час відпочинку, прогрівання та переміщення між деревами.
Вибір дерев також залежав від віку й маси змії. Дорослих пітонів частіше знаходили на кипарисах і вербах, тоді як молоді особини, крім кипарисів, використовували капустяні пальми.
У міру збільшення маси тіла пітони частіше обирали масивніші дерева, здатні витримувати їхню вагу. Серед таких рослин дослідники назвали дуби та бразильські перцеві дерева.
Водночас перебування на деревах не було основним способом життя цих змій. У деревному середовищі зафіксували 14,4% дорослих пітонів і 17,3% молодих особин.
Частота таких спостережень збільшувалася під час сухого сезону у Флориді, коли температура повітря знижується. Науковці пов’язують це із сезонними змінами у виборі середовища існування.
Дослідники розраховують, що отримані дані допоможуть краще зрозуміти поведінку бірманських пітонів та їхній вплив на екосистеми Південної Флориди. Ця інформація також може бути корисною для заходів із контролю інвазивної популяції змій.