У Вашингтоні обговорюють механізм, за яким звільнення російських політичних в’язнів може стати підставою для часткового послаблення американських санкцій проти Москви. За оцінкою автора «Рашкін Репорт» Юрія Рашкіна, така схема створює ризик відокремлення економічних домовленостей із Росією від питання припинення війни проти України.
Про це пише The Atlantic.
За переказом Рашкіна, ініціативу пов’язують із Джоном Коулом, колишнім адвокатом Дональда Трампа та спецпосланником щодо Білорусі. Суть підходу полягає в тому, що Москва звільняє політичних в’язнів, а Сполучені Штати у відповідь можуть послаблювати окремі санкції.
Такий механізм дозволив би вести переговори про економічні контакти навіть без домовленості про припинення вогню. Рашкін наголошує, що саме ця частина схеми викликає занепокоєння в української сторони.
Українські переговорники, яких цитує The Atlantic, звернули увагу, що повноцінне економічне зближення США та Росії без хоча б часткового перемир’я поки залишається складним. Гуманітарні домовленості можуть створити окремий канал для поступового відновлення контактів.
Серед можливих сфер подальших домовленостей Рашкін назвав нафту, дизельне пальне та рідкоземельні метали. За його переказом, Коул виходить із припущення, що розвиток торгівлі може сприяти нормалізації відносин між країнами.
Подібну модель Вашингтон уже застосовував щодо Білорусі. За словами Рашкіна, протягом приблизно року Мінськ звільнив близько 500 ув’язнених, тоді як США паралельно йшли на окремі поступки та розширювали контакти з білоруською владою.
Водночас Світлана Тихановська, чоловік якої Сергій Тихановський вийшов із в’язниці після переговорів за участю Коула, застерігала від перетворення такого механізму на постійну практику. Її аргумент полягає в тому, що санкції Заходу є обмеженим ресурсом, тоді як авторитарна влада може затримувати нових людей і знову використовувати їх як предмет торгу.
Рашкін порівнює нинішню ідею з американською політикою часів Холодної війни. Він нагадав, що поправка Джексона-Веніка 1974 року пов’язувала торговельні можливості СРСР із правом громадян на еміграцію, але звільнення окремих людей саме по собі не означало автоматичного скасування санкцій.
На його думку, принципова різниця полягає у тому, чи є права людини умовою для ширших відносин, чи кожне конкретне звільнення стає окремою підставою для економічної поступки. Рашкін вважає, що другий підхід може створити для Кремля стимул використовувати ув’язнених як переговорний ресурс.
Він також послався на епізод, описаний The Atlantic, із зустрічі Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера з Володимиром Путіним. За цим переказом, після заяв російського президента про кілька днів тиші для безпечної поїздки американської делегації до Києва наступного ранку російський дрон ударив по території аеропорту Бориспіль, після чого маршрут американців змінили.
Рашкін пов’язує цей епізод із ширшою суперечкою про те, наскільки гуманітарні домовленості можна відокремлювати від воєнних дій Росії. Саме звільнення політичних в’язнів він називає важливим, але критикує модель, за якої воно може оплачуватися послабленням санкцій, запроваджених через інші дії Москви.
За його оцінкою, кожне скасоване обмеження може повертати Росії додаткові економічні ресурси. Наведений ним розрахунок про можливі $100 млн додаткових доходів є його оцінкою, а не підтвердженою універсальною вартістю будь-якої конкретної санкції.
Українська сторона, за переказом Рашкіна, наполягає на тому, що санкції не слід послаблювати, поки війна триває. Сам Коул, за його словами, отримав ідею гуманітарного механізму після зустрічі у Вашингтоні з колишнім головним редактором «Нової газети» Дмитром Муратовим, який показав йому фотографії російських політв’язнів.