Українським дев’ятикласникам на одному уроці доводиться опрацьовувати десятки нових понять із хімії та біології, що може перетворювати навчання на механічне заучування. Вчителька Оксана Непота вважає, що складні теми потрібно розтягнути на кілька уроків і пояснювати через практичні приклади.
Про це пише Оксана Непота.
Як приклад педагогиня навела тему «Органічні речовини: вуглеводи та ліпіди», яку школярі проходять у 9 класі.
За її словами, за один стандартний 45-хвилинний урок 14-річним учням потрібно опрацювати понад 30 термінів і понять.
До цього переліку входять мономери, полімери, моносахариди, пентози, гексози, олігосахариди, дисахариди та полісахариди.
Також школярі мають розібратися з назвами конкретних речовин — глюкози, фруктози, рибози, дезоксирибози, мальтози, лактози, крохмалю, глікогену, целюлози та хітину.
Непота вважає, що за такого обсягу вчителю складно не лише подати матеріал, а й пояснити взаємозв’язки між поняттями та переконатися, що учні справді все зрозуміли.
Окремо вона звернула увагу на складні терміни на кшталт «амфіфільність». Якщо школяр не має достатньої бази, він може просто запам’ятати слово, але не зрозуміти його змісту.
Через це навчання, за її оцінкою, може зводитися до підготовки заради оцінки, а не до розуміння того, як певні речовини працюють в організмі та де ці знання знадобляться в житті.
Педагогиня також зазначила, що раніше частину таких тем вивчали пізніше, коли школярі вже мали базові знання з органічної хімії.
Серед запропонованих змін — розділити тему про вуглеводи й ліпіди на два-три уроки та перенести поглиблену номенклатуру до старшої профільної школи.
У 9 класі, на її думку, варто залишити базові поняття й більше уваги приділяти функціям речовин, зрозумілим прикладам і наочним аналогіям.
Непота також пропонує краще узгоджувати теми з хімії та біології, щоб однакові поняття не вивчалися відірвано одне від одного.
Окремий акцент вона радить робити на практичному застосуванні знань — наприклад, пояснювати, як склад їжі пов’язаний зі здоров’ям і чому окремі жири можуть шкодити організму.
На думку вчительки, після школи учні мають не просто пам’ятати наукові терміни, а розуміти їхній зміст і вміти використовувати отримані знання на практиці.